Уривок з книги Коносуке Мацушіта «Шлях»
18.01.2019
Коносуке Мацушіта — засновник глобальної корпорації «Panasonic» та всесвітньо відомий гуру менеджменту. Побудувати могутню бізнес-імперію з нуля без спеціальної освіти, стартового капіталу та досвіду йому допомогли не лише наполегливість і рішучість, а й життєва мудрість. Книжка «Шлях» — це короткі та натхненні історії про філософське сприйняття світу. Життєві принципи та досвід Мацушіта вчать японців, а тепер і нас, «битися на мечах», мріяти та не боятися перешкод, бо найцінніше, що маємо — це час і власний, неповторний шлях, що називаємо життям.
***
Наш шлях
У кожного з нас є свій унікальний шлях, і долати його випало лише нам. Цей шлях — наше власне, найдорожче, дароване небесами життя. Ми не знаємо напевне, куди приведе ця дорога, але знаємо, що ніхто не має точнісінько такого самого шляху. У кожного він особливий, і ми ніколи не зможемо пройти його вдруге. Цей шлях веде широкими, відкритими просторами, а також вузькими, тернистими стежками. Іноді на своєму шляху ми піднімаємося вгору, але потім неодмінно спускаємося вниз. Подекуди виходимо на вільну рівненьку дорогу, прямувати якою легко і невимушено, однак часом доводиться долати перешкоди і докладати чималих зусиль, щоб зробити наступний крок.
Буває, нас охоплює відчай і з’являються сумніви, чи добрий той шлях, чи поганий. Часом хочеться оминути його, зробивши чималий гак. Але, зрештою, іншого шляху, ніж той, яким ми йдемо, у нас немає.
І тут не йдеться про те, щоб просто змиритися з долею. Головне — не зупинятися і не сходити з того шляху, на який ступили. Хіба це не та дорога, здолати яку можемо лише ми і ніхто крім нас? Хіба це не наше унікальне, неповторне і єдине життя?
Ми можемо заздрісно спостерігати за життям інших і час від часу розгублено гальмувати на своєму шляху, не розуміючи, куди рухатися далі. Аби шлях знову відкрився, слід просто не зупинятися і просуватися вперед. Слід визначитися та налаштувати себе так рішуче, наскільки це можливо. Подорож може здатися довгою, але, якщо наполегливо і безупинно просуватися вперед, шлях відкриється і приведе нас до щастя.
Приймайте все, що дарує доля
Скрута — це безцінний досвід і перевірка на витривалість. Той, хто гідно стерпів важкі життєві випробування, стає міцнішим. Видатні історичні особистості — це ті, кому не раз доводилося бувати у скруті, але їм вдалося подолати численні труднощі завдяки незламному духові. Скрутні обставини справді дуже цінні, але вважати, що без цього корисного досвіду неможливо уявити самовдосконалення, теж було б помилкою і перекрученням. Так, невдачі є цінними, але, власне, не менш цінним є й те, коли все гладко і добре. Найважливіше — чи в радості, чи в горі — приймати обставини, які дарує доля, такими, як вони є. І не варто ніколи забувати бути скромними.
Коли ми втрачаємо здатність вдячно приймати усі життєві обставини, труднощі роблять нас ницими, а приємні несподіванки — пихатими. Байдуже, добрі чи погані обставини траплятимуться на нашому шляху, вони в той чи інший спосіб призначені людині долею. Просто слід намагатися докласти всіх зусиль, щоб дати собі з ними раду.
Приймаючи таким чином і невдачі, і успіхи, ми стаємо сильнішими, добрішими та мудрішими. Той, хто приймав і переживав труднощі, і той, хто зростав завжди у сприятливих умовах, ідуть дуже різними шляхами, але мають однакову силу, правду і мудрість.
Нам усім потрібно насамперед прийняти обставини, в яких опиняємось, а тоді докласти всіх можливих зусиль, щоб з ними впоратись, не дозволяючи невдачам взяти над собою верх, не потураючи ані своїм слабкостям, ані своїй гордості.
Мета, яка надихає
Нам усім потрібна мрія — щось таке, чого можна прагнути. Щось таке, чого ми палко хочемо досягнути. Цю мрію треба зробити для себе найдорожчою метою, такою ж вартісною, як і саме життя. Щойно ви чітко визначите своє прагнення, вважайте, що ви вже на півдорозі до його здійснення.
Хоч би в якому віці, кожен може мати свою мрію. І шлях відкриється усім, хто піде за нею, байдуже, молода ця людина чи стара. Впродовж життя ви вже, мабуть, не раз ставили перед собою певну мету, намагалися її досягнути, але щоразу сходили зі шляху і врешті-решт були змушені відмовитися від подальших спроб. Те, що ви не змогли знайти свій шлях, чи те, що він перед вами не відкрився, означає, що ваш дух був недостатньо сильним під час пошуків. Інакше кажучи, вашим зусиллям на шляху до досягнення мети забракло наполегливості та рішучості.
Не згадуйте минуле із жалем. Не картайте себе за змарновані на щось місяці і дні. А якщо ви досі покладалися на інших чи очікували, що хтось витягне вас із халепи у важку хвилину, без страху і вагань починайте все з чистого аркуша. Важливо знайти свою власну мету. Значення мають лише ваші власні зусилля задля її досягнення. Байдуже, що скажуть інші, вперто і наполегливо просувайтеся до своєї мети. Ви мусите продемонструвати, на що здатні самотужки. Нам усім потрібна мрія, заради нас самих, заради тих, хто навколо нас, заради наших держав і всього світу.
Відчувайте свій шлях
Ми можемо багато навчитися від людей з вадами зору. Нехай вони чітко не бачать перешкод перед собою, але зрідка на них натикаються. Тоді як зрячі люди часто через щось перечіпляються, вдаряються до одвірків і падають. Вони здебільшого сприймають свій добрий зір як належне, забуваючи притому про обережність, а тому легко дістають травми.
Люди з вадами зору просуваються навпомацки. Ступають дуже обережно. Вони стримані й уважні. І зосереджують усі свої органи чуття на кожному кроці. Жодна зряча людина не пересувається так обережно і притомно.
Аби уникати в житті болісних неприємностей, невдалих кроків і падінь, нам слід вчитися в незрячих. Навіть чудово усвідомлюючи, що один лише невеличкий крок убік може призвести до нещастя, ми часто поспішаємо і поводимось необачно.
Неважливо, скільки нам років, у житті завжди є речі, яких ми не розуміємо. Так влаштовано світ. Тож є лише один спосіб — рухатись вперед обережно, без поспіху. Немає нічого небезпечнішого, ніж іти по життю, самовпевнено гадаючи, що все зрозуміло. Радше слід припускати, що ми взагалі нічого не тямимо, вчитися в інших і дозволити вести себе за руку, помалу, крок за кроком, стримано й наполегливо просуваючись вперед. Разом ми неодмінно відчуємо свій шлях у житті.
Наслідуйте природу
У природі для всього є свій сезон і пора. Квіти цвітуть навесні, а восени опадає засохле листя. Трава, квіти, дерева, овочі та фрукти щороку мають свій сезон, щоб рости, давати плоди і насіння. Потім вони всихають і помирають. Упродовж свого життя рослини не марнують часу на самозамилування чи особисті амбіції, вони відкриті та нежадібні. Тому в природі панує краса й усе відбувається, як належить.
Проте з людськими істотами не все так гладко і добре. Людина не хоче коритися природі, вічно вчепиться до чогось чи захопиться якоюсь ідеєю. Люди здебільшого амбітні, а тому поводяться безладно й імпульсивно. Тож вони швидко дратуються і перестають звертати увагу на закони природи. Вони починають невчасно і помиляються у виборі напрямку. Вони порушують спокій та порядок.
Коли квіти розпустилися поза сезоном, це дивне явище. З’явилися невпору. За такою аномалією цікаво спостерігати, вона вабить своєю рідкісністю і незвичністю. Серед людей все трохи інакше. Не варто легковажно ставитися до того, що хтось ступив на неправильний шлях. Така людина може не лише постраждати сама, але й завдати лиха іншим.
Немає нічого складнішого, ніж вибір правильного напрямку для своєї діяльності. Тож, аби робити менше помилок, дуже корисно вчитися в самої природи; не поспішати, іноді варто зупинитися і порозглядати пелюстки польової квітки, обмірковуючи закономірності в природі та можливі варіанти своїх дій.
Відмінності — це чудово
На початку весни починають розпускатися квіти, а до літа на деревах вже з’являється свіже зелене листячко; пишні горби і долини постають в усій своїй красі. Що розмаїтіше цвітіння, рясніші дерева і кущі та більше різних пташок у небі, то дивовижніший пейзаж навколо. Це багатство природи.
Якби навкруги, куди не глянеш, були самі квітучі сакури або лиш безкраї кедрові ліси, чи скрізь одні лише соловейки — хай вони й справді усі прекрасні, — мабуть, такий пейзаж не видавався б нам таким чарівним і багатим.
На щастя, на землі є безліч різних квітів, а в будь-якому лісі, що поблизу вас, знайдете казковий рослинний світ і море різновидів птахів, — це все завдяки законам природи. Люди теж дуже різні. І саме через те, що людей так багато різних, вони працюють у найрізноманітніших галузях. Ви вирізняєтеся серед інших не лише зовнішністю, але й своїм темпераментом. Кожному подобається щось одне або не подобається щось інше. І це чудово. На відмінності не варто нарікати, навпаки, слід розгледіти їхню привабливість і безмежні можливості, нам слід побачити в них невичерпне багатство. Кожна людина повинна мати можливість реалізувати у праці свій потенціал, і всі люди мають допомагати одне одному. Дякувати Богу, людство строкате й різноманітне. Дякувати Богу, кожна людина — унікальна.
Бийтеся на справжніх мечах
Для фехтування ми вбираємо захисні маски, рукавиці і нагрудники, але б’ємося на бамбукових мечах. Ми можемо вступити у запеклий двобій, наче по-справжньому, але однаково не будемо максимально пильними й обачними. Ми знаємо, що від удару не загинемо і навіть не проллємо крові. Якщо виступити проти суперника не з бамбуковим, а з важчим, дерев’яним мечем, рівень напруги значно зростає. Влучний удар таким мечем може збити вас із ніг, завдати поранення і навіть вбити.
А якщо суперникам озброїтися справжніми мечами, то життя одного з них може обірватися будь-якої миті. Тут уже не залишається місця для легковажного, половинчастого ставлення до бою. Можливих кінцевих підсумків є лише два: один перемагає, інший зазнає поразки. Переможений помирає. Лише так працює двобій на справжніх мечах.
Життя, власне, і є двобоєм на справжніх мечах: хай би що ви робили, ви ризикуєте своїм життям. Хоч яке б, здавалося, незначне перед вами завдання, приступайте до нього так, ніби від цього залежить ваше життя. Не конче почуватися надто скутим, але задовольнятися напівперемогами і напівпоразками також не слід.
Ви можете заспокоїти себе подібним логічним обґрунтуванням у разі поразки, але братися за нову справу з таким легковажним настроєм не можна. Щоразу, коли вирішуєте, брати чи не брати в руки справжній меч, цей вибір визначає подальший перебіг вашого життя.
Ви проживаєте власне і неповторне життя — воно безцінне. Навіть зараз ще не пізно: рішуче налаштуйтеся прожити кожен день так, наче ви у бою на справжніх мечах.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно