"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Старий Лев

Книга Сунь-дзи «Мистецтво війни» вже давно стала культовою. Вона присвячена різним аспектам війни: від планування нападу та стратегії бою до просування армії та навіть шпигунства. Перекладач книги, історик філософії Сходу Сергій Лесняк, переконаний, що філософсько-стратегічний твір давньокитайського воєначальника та викладені в ньому ідеї і поради стосуються не лише стратегії бою і завоювання, а й усієї діяльності людини, зокрема й бізнесу.

Публікуємо для вас уривок із книги:

СИЛА

Сунь-дзи сказав:

– Принцип керування великою армією – той самий, що й кількома вояками. Наказувати великій армії – те саме, що й кільком воякам, це питання організації комунікацій. Що допомагає солдатам з різних частин війська могти протистояти ворогові? Прямі й непрямі стратегії. Армія атакує супротивника подібно до каменюки, що трощить яйце; у цьому полягає принцип використання сильного для нападу на слабке.

Зазвичай під час бою використовують прямі методи, а до непрямих вдаються, аби перемогти. Тому стратегії генерала, досвідченого в уживанні непрямих метод, – безмежні, як небо й земля, і такі ж невичерпні, як річки та потоки. Мов сонце й місяць: він сідає, аби знову зійти; немовби чотири пори року: вони минають свій час, аби знову повернутися.

Є не більше, ніж п’ять головних нот, але їхні зміни і трансформації неможливо переслухати; є не більше п’яти основних кольорів, але відтінки, породжені їхніми змінами й трансформаціями, годі сприйняти зором; основних смаків – не більше ніж п’ять, проте утворені завдяки їхнім змінам і трансформаціям присмаки переважають кількість тих, що їх можливо відчути. У будь-якому протистоянні маємо в арсеналі тільки прямі й непрямі стратегії, але їхні зміни й трансформації – безмежні. Непряме та пряме підтримують і підсилюють одне одного так само, як коло без початку й кінця. І кому до снаги їх вичерпати?

Швидка стрімка вода може рухати кругляками – це й називають силою. Хижа птаха падає на здобич згідно з точним розрахунком часу та відстані і шматує її. Тільки бувалий у бойових бувальцях здатен володіти жахливою силою й точним визначанням часу та місця. Його сила скидається на натягнутий лук-самостріл, а розрахунок терміну й відстані – на відпускання язичка того лука-самостріла. Навіть серед метушні й гуркоту бойовища його не заскочить сум’яття. І навіть у хаосі баталії він тримає лаву, і перемогти його – зась.

Удавай, що ти в безладі, коли добре організований; корч із себе боягуза, якщо сміливий, прикидайся слабким, коли тебе сповнюють сили. Відмінність між хаосом і ладом полягає в організації та структурі; різниця між сміливістю й боягузтвом випливає з перебігу січі, а між слабкістю та силою – з використання потужності армії. З огляду на це досвідчений у воєнних діях маніпулює ворожими рухами, створює умовини, що змусять ворога їм підкоритися. Він спокушає супротивника принадами, щоб той спокусився ними. У такий спосіб він змушує недруга рухатися й очікує його, сповнений своїх сил.

Обстріляний військовик шукає перемоги зі становища й обставин, не вимагає занадто багато від своїх людей. Тому він спроможний вибрати вмілих вояків і довірити їм розвинути перевагу зі стратегічної позиції. Той, хто знає, як посилювати стратегічні козирі, посилає своїх людей на бойовище подібно до покотючих колод і кругляків. Колодам і круглякам природно бути непорушними на поземній площині, але на похилій вони – на кшталт покотил; квадратне має здатність зупинятися, а кругле – скочуватися. Тому сила командира, що набив руку, залучаючи людей до баталії, скидається на натиск від падіння кругляків, які котяться донизу з великої висоти.

 

СЛАБКI I СИЛЬНI СТОРОНИ

Сунь-дзи сказав:

– Загалом той, хто першим стане на поле бою, щоб чекати на ворога, – відпочине; той, хто прийде з поспіхом пізніше, – втомиться. Тому знавець битви контролює рухи ворога, а сам, тим часом, неконтрольований з ворожого боку. Він може змусити супротивника прийти на приготоване місце, звабивши його вигодою, згідно зі своїм задумом, і може завадити приходові недруга, створивши йому перешкоди. Тому, коли ворог відпочив – утомлюй його, коли він наїджений – виснаж його голодом, а коли добре налаштований і врівноважений – змусь його рухатися. Нападай на супостата там, де він поквапиться рятуватись. Рухайся туди, де тебе найменше очікують.

Військо пройде тисячі лі без утоми тільки тому, що долатиме терен, не залюднений ворогом. Коли нападаємо, ми гарантовано переможемо, позаяк наступаємо на місце, що не обороняється ворогом. Коли ж боронимося, то не можемо бути переможеними, оскільки захищаємо місце, на яке складно напасти. Тому супротивник не знає, як щититися від досвідченого в нападі, й не відає, де і як нападати на навченого оборони.

Такий складний і глибокий,

Що не залишає жодного сліду,

Такий загадковий і чудовий,

Що й не почуєш нічого про нього,

Тому він може вирішувати долю ворога.

У просуванні йому годі зазнати опору, бо він прориває слабкі місця протиборчих лав; під час відступу його не спіймаєш, адже він такий прудкий, що переслідувати його зась.

Отож якщо ми хочемо нападати на недруга, він не має вибору, окрім як зважитися на бій, навіть перебуваючи під захистом високих мурованих огорож і глибоких ровів; бо ж ми вдаряємо в місце, яке він має рятувати. Коли ж ми не бажаємо битися, недруг не зможе розпочати атаки проти нас, навіть якщо боронимо не більше, ніж намальовану лінію, ми змусимо змінити напрям його нападу.

За умови, що нам удасться спонукати ворога показати його позицію, тоді як свою ми від нього приховаємо, матимемо повноту нашої сили, а супротивник буде поділений. Якщо мою армію зосереджено в одне ціле, а ворожу – фрагментовано на десять частин, я нападу десятьма своїми частинами разом на його одну. Якщо в нас багато солдатів, а в протиборця – лише декілька, ми зможемо більшою кількістю напасти на меншу.

Коли неприятель не знає, де я хочу вдарити, він захищатиме багато місць; і що більше він їх обороняє, то дужче розпорошує свої сили, а значить слабший у будь-якому місці, куди я нападу.

Якщо супротивник укріплюється на фронті, його тил слабшає; зміцнюючи свій тил, він знесилює фронт; якщо ворог створює кулак на лівому фланзі, то правий – занепадає, коли ж праве крило міцнішає – ліве втрачає на моці. Намагаючись захиститися всюди, недруг по всіх усюдах і охляне.

Слабкість у кількості вояків спонукає тебе здійснювати приготування проти ворога; твоя кількісна сила змушує ворога готуватися до наступу проти тебе.

Через те, коли знаєш місце й час бою навіть після походу на тисячу лі, ти готовий змагатися. Якщо ж місце та час воєнних дій тобі невідомі, тоді сили твого лівого флангу не можуть урятувати сил правого, а сили правого крила не зарадять силам лівого, бійці твого фронту не здатні на порятунок твого тилу і, відповідно, солдатам запілля годі буде захистити твій перед. Становище ще дужче погіршується, коли зважати на те, що найдальші сили – на відстані 10 000, а найближчі – на відстані кількох лі. За моєю оцінкою, навіть якщо в армії країни Юе дуже багато вояків, то це аж ніяк не обов’язково означає, що перемога забезпечена. Тому я кажу: ми можемо творити перемоги!

Хоча ворог і численний, ми спроможні знайти шляхи, аби завадити йому на нас нападати. Тому ми мусимо аналізувати стратегії ворога, щоб знати його шанси на успіх чи поразку, провокувати його, викривати його позиції, щоб знати вразливість його становища, випробовувати ворога силою в протиборстві, аби уявляти слабкі сторони його позицій. Тому найвищий стандарт використання військ полягає у відсутності позиції. Навіть найглибше інфільтровані шпигуни не можуть виявити твоїх позицій, а найбільший мудрець не годен знайти шляхів проти твого війська. Перемоги, яку здобуто завдяки пристосуванню до обставин супротивника, військо ніколи не осягне; всім відомо, що я зробив, аби перемогти, але ніхто не знає, які методи та стратегії я застосовував.

Тому виграшних стратегій ніколи не повторюють, їх пристосовують відповідно до нескінченно змінних ситуацій. Принципи використання військ подібні до води – це їй властиво уникати висоти й текти донизу. Звитяжні війська ухиляються від сили й нападають на слабкість. Як вода скеровує свою течію відповідно до особливостей суходолу, так і армія плекає свою вікторію згідно з властивостями ворога.

Тим-то військо ніколи не має стабільної позиції та форми.

А особу, що перемагає, вивчивши прикмети недруга, вважають божественною. Тому нема гарантованого тріумфу серед п’ятьох елементів природи. Жодна з чотирьох пір року не є постійною: день – короткий і довгий, а місяць буває повнею та молодиком.

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage