«Ти тут, Боже? Це я, Маргарет». Дивись, як я дорослішаю!
Дронь Артур
08.09.2020
Джуді Блум завжди пише відверто. Американська письменниця порушує теми, які довгий час були під табу, на кшталт підліткової мастурбації чи першої менструації. При цьому її твори для дітей завжди повні ніжності, легкості та щирості. Відкриті й чесні книги Блум розійшлися тиражем понад 82 мільйони й були перекладені 32 мовами. А тепер і український читач може з ними познайомитись. А почати Старий Лев рекомендує із чи не найвідомішої повісті авторки.
ТИ ТУТ, БОЖЕ? ДЕ МЕНІ ТЕБЕ ШУКАТИ?
Маргарет скоро виповниться дванадцять років. Вона не хоче переїжджати з рідного Нью-Йорка, та батьки не надто й зважають на її думку. А ще Маргарет хоче, аби в неї виросли груди, але тіло дівчинки теж уперто відмовляється її слухатись. Словом, звичайне дитинство: ніхто тебе не чує, ніхто не розуміє.
Чи майже ніхто? Усі переживання Маргарет звіряє Богові. Батьки дівчинки вирішили, що свою віру вона колись обере сама, тож Маргарет досі не знає, до якої релігії належить. А щоденні розмови із Богом тримає в секреті від усіх.
Із переїздом переживання героїні тільки посилюються. Нові подружки дорослішають швидше за неї. Хлопець, який сподобався Маргарет, обіймав іншу дівчину. Ровесників дивує те, що героїня не належить до «Молодь Христові» чи до Єврейської громади. А дивакуватий шкільний учитель ще й вигадав якийсь дурний річний проєкт!
Зрештою, Маргарет береться виконувати завдання й обирає темою своєї роботи релігію. Дівчинка хоче відвідати церкви друзів, аби перевірити, яка релігія їй найбільше підходить. Але що про це подумають батьки, у яких через релігійні конфлікти обірвалось спілкування з родичами? Як відреагує улюблена бабуся, якщо Маргарет обере християнство, а не юдаїзм? І найголовніше: а що, як дівчинка не відчує Бога в жодній із церков?
ЦЕ Я, ДІВЧИНКА У ФУТБОЛЦІ ІЗ КВІТАМИ
Джуді Блум написала цю книгу 1970 року. Повість багато разів перекладали й перевидавали, та українською мовою вона вийшла уперше. Авторка перекладу для українського читача – Марта Госовська, яка переклала також «Її тіло та інші сторони» Кармен Марії Мачадо та «Спостерігаючи за англійцями» Кейт Фокс.
А над дизайном видання працювала Євгенія Гайдамака, яка раніше оформила книги «Опікуни для жирафа», «Світлокопія» та «Корова спекла коровай». Обкладинка книги, із зображенням дівчинки у футболці з квітами, надзвичайно красива і тепла. Спокій, який вона випромінює завдяки приємним теплим тонам, одразу налаштовує на певну інтимність. Адже книга справді доволі інтимна, щира та відверта. Це одна з головних характеристик книжок Джуді Блум, до слова. Авторка не боїться говорити з читачем про все.
«Я хочу бути чесною. І я відчуваю, що (коли була дитиною) жоден дорослий не був чесним зі мною. Раніше ми не знали того, що нам варто було знати».
ТИ ТУТ, БОЖЕ? ДИВИСЬ, ЯК Я ДОРОСЛІШАЮ!
Надзвичайно приваблює відвертість і харизматичність головної героїні. Передовсім ця книжка є історією дорослішання. А дорослішання, як ми усі знаємо, охоплює стільки різних аспектів! Стільки найрізноманітніших переживань, стільки різних думок і невизначеностей. У повісті Джуді Блум є це все. Окрім спілкування з батьками, стосунків із подружками чи вічних шкільних проблем, у книжці є ще одна важлива лінія взаємин. Це стосунки Маргарет із Богом. Спостерігати за ними читач починає із найпершої сторінки книги і залишається в напруженні до останньої.
«Мої батьки не знають, що я розмовляю з Богом. Якби я їм зізналася, вони б подумали, що я якась релігійна фанатичка чи щось таке. Тож я ні з ким не ділюся цим. Якщо треба, то розмовляю з ним, не ворушачи губами. Моя мама каже, що Бог – це добре. Бог належить усім».
У своїх молитвах Маргарет завжди відверта і щира. Богові дівчинка розповідає про те, що самій собі соромиться сказати вголос. Ці відкриті й веселі розмови зовсім не схожі на молитви дорослих.
«Ти тут, Боже? Це я, Маргарет. Я щойно сказала мамі, що хочу бюстгальтер. Будь ласка, допоможи, щоб я виросла. Ти сам знаєш, в якому місці, Боже. Я хочу бути, як усі».
Інколи така відвертість і дитяча безпосередність Маргарет викликає усмішку.
«Боже, я знаю, що ти маєш багато справ, але… То вже грудень, а груди не ростуть!… Боже, ну коли вже?».
Часто у своїх молитвах Маргарет говорить такі серйозні речі, над якими дорослі воліють не задумуватись. Ця дівчинка показує, що є питання, у яких діти перевершують дорослих. І найкраще це проявляється якраз у намаганнях героїні розібратись у своїй релігійності. Коли для старших приналежність до церкви стає каменем спотикання і причиною конфліктів, дитина щиро намагається в усьому розібратись, і все зрозуміти.
«Сьогодні я йду в синагогу з бабусею. Це свято. Думаю, ти й сам знаєш...Я ще ніколи не була в синагозі чи церкві. Я пошукаю тебе там, Боже».
А коли в своїх пошуках Маргарет стикається із чимось незрозумілим, вона знову ж таки звіряє усе Богові. Дівчинка просить Бога допомогти їй з вибором релігії. Ця, наче б то парадоксальна, ситуація водночас і краще розкриває характер героїні, і дає читачеві іще одну серйозну тему для роздумів. Що важливіше: твоя релігійна приналежність чи твої реальні стосунки з Богом?
«Я була в церкві. Я не відчула там нічого особливого, Боже. Але я дуже хотіла. Я впевнена, що то не твоя вина».
ЦЕ Я, ШЕСТИКЛАСНИЦЯ ЗІ СВОЇМИ ПРОБЛЕМАМИ
Невід’ємною частиною життя головної героїні є типові дитячі й підліткові проблеми. Подруги Маргарет домовляються вести «Щоденник хлопців» і записувати туди всіх, хто їм подобається. У школі влаштовують танці для шестикласників, і всі дівчата хочуть потанцювати з найкрасивішим хлопцем у класі. А ще статеве дозрівання і пов’язані з цим постійні переживання, які так часто призводять до незручних ситуацій. Хоча доволі часто – до ситуацій комічних 
«– Я мушу-мушу-мушу збільшити бюст!Ненсі промовляла це знову і знову. Ми повторювали за нею рухи і слова:– Ми мусимо-мусимо-мусимо збільшити бюст!– Добре, – сказала нам Ненсі. – Робіть так по тридцять п’ять разів на день і побачите, що результат не забариться».
Тепла, дотепна і весела історія. А в самій її середині – дещо надзвичайно важливе. Маргарет Саймон – дуже незвичайна дівчинка. Не смійте її недооцінювати! Ви ще будете сміятись із уривку, де Маргарет їде з бабусею в таксі, а дівчинка уже встигне сказати щось таке, що знову зачарує і змусить віднестись до неї серйозно. Щось таке, про що ви й самі задумуєтесь, але чомусь не говорите. Принаймні, не говорите вголос.
ЦЬОГО НЕ ЗНАЙТИ В АНОТАЦІЯХ
1. У 2005 році журнал «Time» включив «Ти тут, Боже? Це я, Маргарет» в список ста кращих книг, написаних англійською мовою з 1923 року.
2. Назва повісті часто стає об’єктом пародій у масовій культурі, а найчастіше обігрується у серіалах. У «Гріффінів» є серія «Ти тут, Боже? Це я, Пітер», у «Надприродного» – «Ти тут, Боже? Це я, Дін Вінчестер», а в «Південного парку» – «Ти тут, Боже? Це я, Ісус».
3. Джуді Блум часто критикували за відвертість і підняття у своїх книгах тем, про які прийнято мовчати. «Ти тут, Боже? Це я, Маргарет» разом із ще чотирма книгами Блум включено Американською бібліотечною асоціацією до списку ста книг, які найбільше забороняли та навіть вилучали зі шкільних бібліотек.
4. Саме успіх цієї книги спонукав Джуді Блум написати роман «Then again, maybe I won’t», який піднімає ту ж тему дорослішання і статевого дозрівання, але вже з погляду хлопців. Головний героєм нової книги став хлопець Тоні.
5. Книги Блум кілька разів екранізовували, а один із фільмів за мотивами книги письменниці зняв її син. У 2012 році Лоуренс Блум став режисером фільму «Tiger eyes» – екранізації однойменної книги матері.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно