Сайлентбук, або ж «тиха книжка» – це візуальний спосіб розповісти історію. Особливість таких видань у тому, що замість слів сюжет відтворюють ілюстрації, образи, кольори. Набуває все більшої популярності у світі, адже інколи тексту недостатньо. Ілюстратор із Сум Олександр Шатохін – один із перших в Україні, хто обрав цей формат для трансляції певного меседжу. У книжці «Жовтий метелик» його метафоричні малюнки свідчать, що життя завжди перемагає. Світло і зоряні метелики сильніші за ракети і павука, що заплутує світ у колючий дріт. Зовсім скоро сайлентбук можна буде погортати у книгарнях. А ми тим часом ділимося відгуком «колег по пензлю» із творчої студії «Аґрафка» Романи Романишин і Андрія Лесіва.

***

Іноді слова зайві. Вони починають здаватися надто пласкими, щоб описати те, що ми відчуваємо. Від жахіть, які ми переживаємо, нам відбирає мову, але наші емоції, міміка, погляд зрозумілі всім, вони не потребують перекладу. Так само не потребує перекладу мова символів і зображень, вона універсальна і обʼємна. Інколи одна лінія каже більше ніж кілька речень.

Тиха книга «Жовтий метелик» Олександра Шатохіна побудована лише на мові символів, але попри відсутність слів вона зовсім не «тиха». Усе зайве тут вимкнено, колір зʼявляється лише наприкінці. Наскрізним елементом, що буквально «пронизує» усю книгу є колючий дріт. Здавалося б, цей візуальний образ найбільше асоціюється з концтаборами Другої світової війни, проте зараз він знову, на превеликий жаль, актуальний. Знову ті самі дроти обплутують, ранять, душать, зубатими гостряками продираються крізь плоть до нашого внутрішнього світла. І Сашкові дуже гарно вдалося зобразити оце світло серед суцільної темряви страждань і жаху. Маленькі жовті метелики, як спалахи надії, освітлюють шлях. Їх ціла зграя і всі вони діють як одна істота, збираються докупи і змінюють усе навколо. 

Авторові вдається постійно тримати читача-глядача в напрузі, згущуючи темряву, а тоді в момент найбільшого відчаю і зневіри несподівано впускати світло, повітря і колір. Тут спогади і міражі переплітаються з мріями і снами. Книга динамічна і експресивна, а ще емоційна і поетична. Але найважливіше – вона про надію. Метелики щільно обсідають чорний колючий дріт, і він починає нагадувати жовту квіткову гірлянду. А тоді й зовсім розчиняється на тлі блакиті неба.