Твір, який закликає дискутувати про суть людяності
30.03.2016
Уже незабаром у «Видавництві Старого Лева» вийде книга «Маша, або Постфашизм» Ярослава Мельника. А сьогодні пропонуємо вам добірку цитат та уривків із рецензій литовських читачів на роман, який вже вийшов у Литві.
***
Цей роман, можливо, - найбільш парадоксальний з усіх випущених до сьогодні творів письменника, але завдяки дискусіям і сумнівам, які він викличе, він буде мати вражаючий вплив.
Аудінга Пелюрєтітє-Тікуйшєнє, «Veidas»
***
Творчість Ярослава Мельника хтось назвав «ковтком свіжого повітря» в литовській прозі. Думаю, це правда. В полі нашої прози Я.Мельник займає свою нішу – пише оригінальну чоловічу ідейну прозу, яка досить відрізняється від тієї, до якої ми звикли. В цьому романі аналізується неймовірна історія прозріння кореспондента газети «Голос Рейха», який пройшов довгий шлях духовного перетворення. «Машу» читаєш як попередження: що може статися, якщо буде подолано межу людськості і перейдено на ту сторону.
Данутє Калінаускайтє, «Delfi»
3 грудня 2013 р.
***
Однією з основних тем є вплив політичних і взагалі будь-яких ідеологій на суспільство і життя окремої людини, а також аналіз феномену пропаганди як засобу маніпулювати людьми. Крихка межа між вільним вираженням власного погляду і демагогією, свідомим викривленням фактів з метою досягнути певних цілей. У підтексті роману – і більш конкретні роздуми про систему управління тоталітарною державою. В контексті того, що неонацистські рухи, які щораз активніше проявляється себе не лише в різних державах Європи, але і у всьому світі, ці теми набувають ще більшої актуальності.
Довілє Шумінскайтє, «Metai»
2013, № 10
***
Переконливо описана Я.Мельником історія цікава тим, що вона дозволяє побачити, куди заводить піднесення однієї групи людей над іншою – всі сьогоднішні націоналістичні актуалії, які часом переступають навіть і межу шовінізму, можуть набути такої форми, про яку сьогодні навіть і подумати страшно.
Дайнора Канявєнє, «Literatūra ir menas»
9 травня 2014 р.
***
Це твір, який закликає дискутувати як про суть людяності загалом, так і про місце індивідуума в суспільстві, його залежність від сформованих в тому суспільстві ієрархічних структур і навіть про вплив ЗМІ на формування думки індивіда.
Особливо вдалий, на мій погляд, авторський хід – до кінця втримати сумнів: з однієї сторони, постійно піднімається питання, чи насправді стори не здатні думати, з іншої - чи вирвавшись з рабської залежності від «людини» вони не стануть настільки ж жорстокими істотами, як і «люди»? Швидше за все, людина від тварини відрізняється не мовою, не одежею, не звичками гігієни (…), а здатністю створити ієрархічне, засноване на ідеології слухняності, суспільство.
Нерінга Мікалаускєнє, «Metų knygos rinkimai»
3 листопада 2014
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно