"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Молочко Катерина
«Тут усередині. Путівник глибинами мозку»: 10 цікавих фактів про мозок
Що таке мозок? Як він формується, за які процеси відповідає і як розвивається сьогодні? Ми відчуваємо емоції мозком чи серцем? Як ми навчаємося, пам’ятаємо та усвідомлюємо себе? Відповіді на всі ці та багато інших цікавих питань ви знайдете у путівнику глибинами мозку «Тут усередині». І хоча в книжці наведено сотні цікавих фактів, ми обрали 10, які можуть вас зацікавити та чудово проілюструвати про що й як піде мова в путівнику.
 
То що ж тут усередині?
 
На думку вчених, мозок є однією з найскладніших і найзагадковіших структур Всесвіту. За останніми підрахунками, усередині мозку є близько 86 000 000 000 клітин, що звуться нейронами, – набагато більше, ніж живе на нашій планеті людей, яких зараз близько 7 800 000 000.
 
Однак ідеться не лише про мільярди клітин, а й про трильйони зв’язків між ними, адже від кожного нейрона можуть розгалужуватися тисячі різних шляхів, які загалом простягаються на 160 кілометрів нервових тканин! Гігантська всеохопна мережа комунікацій.
 
Якщо ви любите порівняння, то це вам точно припаде до душі, а крім 
того, допоможе краще розуміти суть речей: якщо ми з’єднаємо нейрони один із одним, вишикувавши їх усі в рядок, у нас утвориться дорога довжиною 860 км. Це і є розмір того, що ви тримаєте у себе в голові. І байдуже, бракує вам зараз натхнення чи ви фонтануєте ідеями.
 
***
 
На мозок припадає приблизно 2% ваги нашого тіла, однак на його живлення витрачається п’ята частина всієї енергії, яку ми отримуємо від їжі! Інакше кажучи, із 2500 калорій, які організм дорослої людини потребує щодня для нормального функціонування, 500 ідуть на мозок. Ням-ням…
 
***
 
Усі наші разом узяті нейрони (яких у нас 86 мільярдів) здатні виробити достатньо енергії, щоб засвітити лампочку в 60 ват.
 
Мозку потрібно 25 років, щоб повністю сформуватися
 
Ми – істоти, які найдовше залежні від своїх батьків. Лише подумайте: префронтальна кора повністю дозріває у віці приблизно двадцяти чотирьох років! Утім, хай що би ми собі там думали, ця залежність дає нам більше часу, аби мозок міг навчатися й посилити зв’язки між нейронами. Якщо порівняти з іншими ссавцями, цей, на перший погляд, недолік став тією особливістю, завдяки якій наш мозок може так складно і багатогранно розвиватися.
 
Мозок еволюціонував упродовж 3 мільйонів років і продовжує еволюціонувати впродовж життя кожного з нас.
 
До якого віку ми є підлітками?
 
Ще двадцять років тому вважали, що мозок припиняє рости, коли закінчується період дитинства. Однак завдяки магнітному peзовансу вчені почали спостерігати за мозком підлітків і виявити, що ця еволюція добігає кінця лише після двадцяти років. Тому сьогодні вважають, що підлітковий вік закінчується у 24 роки. Вдалий момент, щоб вигукнути: «Еврика!», адже тепер набагато зрозуміліше, чому підлітки думають і поводяться наче підлітки.
 
Що робить префронтальна кора?
 
Префронтальна кора централізує й управляє інформацією з інших зон, відповідає за абстрактне мислення, емоції, рішення й формування моралі, за наші плани на завтра й на наступні тижні. Допомагає нам оцінювати складні ситуації, як-от з’ясувати, що є «правильним», а що «неправильним». Йдеться про ту частину мозку, яка робить нас відповідальними й незалежними дорослими.
 
 
Синестезія, або навала відчуттів
 
Найбільш неймовірним перехрещенням почуттів є так звана синестезія (слово грецького походження, що означає одночасне відчуття), яка виникає, коли під час інтерпретації певного чуттєвого сприйняття у нас з’являється більш ніж одне відчуття.
 
Люди зі синестезією можуть бачити кольори, що асоціюються з певними словами (наприклад, кожен день тижня має свій колір), чути звуки, що асоціюються з певними запахами, або відчувати запах на дотик. Науковці досі не до кінця розуміють джерело цієї здатності, але людям-синестетикам така реальність не видається заплутаною, оскільки вони до неї давно звикли.
 
А як щодо читання?
 
Читання є одним із найскладніших завдань для мозку: вченим вдалося з’ясувати, що під час цього активізуються 17 ділянок мозку!
 
Ось лише деякі з них:
– зір – для розшифровування символів, якими є літери (або дотик, у випадку незрячих людей, – для відчуття рельєфності символів);
– слух – бо з кожним звуком і складом асоціюються певні літери;
– пам’ять – завдяки якій ми пам’ятаємо кожне слово й пов’язаний iз ним зміст;
– логіка – або вміння надавати сенс кожній фразі.
 
У міру того, як ви вчитеся читати, починаєте робити це без зусиль. Читаючи, ви відчиняєте двері до інших світів і до розумів інших людей. Ми зазираємо «до голови» автора твору, але також і «до голів» персонажів, вигаданих автором. Перед вами відчиняються двері до безлічі знань, щоразу як ви розгортаєте атлас, пізнавальну книжку чи «Тут усередині» Посмішка
 
Якщо ви забуваєте сни, винні нейромедіатори
 
Нейронауковець Аллан Гобсон, ще один видатний дослідник сновидінь і свідомості, пояснює, що нам дуже важко запам’ятовувати сни, оскільки в момент пробудження зростає рівень серотоніну (нейромедіатора, який допомагає регулювати сон). Подібно до хвилі, цей нейромедіатор змиває спогади про сон, який ми бачили, унеможливлюючи його кодування у короткостроковій пам’ятi. Однак існують хитрощі, завдяки яким ви можете
пам’ятати сни.
 
Докладніше про них читайте у книжці «Тут усередині. Путівник глибинами мозку»!
 
Емоції чи почуття
 
Часто ми використовуємо ці слова як синоніми, але вчений Антоніо Дамасіо пропонує їх розрізняти: емоції – це фізичний досвід, він може змушувати нас плакати, сміятися, червоніти і бігти! Вони з’являються швидко, й інші люди можуть їх прочитати на нашому тілі.
 
Почуття ж – це те, як наш мозок тлумачить емоції, а тому – це досвід розумовий (через що їх не завжди легко побачити іншим).
 
 
Де містяться емоції всередині мозку?
 
Відомо, що певні ділянки мозку пов’язані з деякими емоціями: мигдалина, наприклад, стає особливо активною, коли ми відчуваємо страх; ділянка, що зветься острівцем, бере участь у творенні емоцій, пов’язаних з відразою (фу, гидота!); а ділянка під назвою прилегле ядро активується радістю. Утім, і у випадку з емоціями варто розуміти, що мозок працює як єдине ціле, в якому переплетено чимало систем, пов’язаних між собою.
 
Куди нас приводять фільми, книжки, картини?
 
Дехто каже, що мистецтво – це спосіб вираження найделікатніших емоцій, які по-іншому передати не так просто. Та хіба це все, на що воно здатне?
 
Схоже, що ні. Вважають, що за цією таємницею ховається отримання знань... Невже через мистецтво? Як мистецтво змушує нас отримувати важливі для нашого виживання знання, якщо є стільки людей, які його ігнорують? Чи настільки воно нам потрібно в житті?
 
Значна кількість досліджень підтверджує, що мистецтву під силу переносити нас у ті місця, де ми не буваємо в повсякденному житті. Так ніби лише завдяки йому ми здатні пережити певні думки й емоції, які не можемо пережити, коли, скажімо, взуваємося чи миємо посуд (хіба якщо перемкнемося, щоб придумати вірш чи мелодію, що теж трапляється).
 
Приклад: коли ми читаємо роман чи споглядаємо картину, наші нейрони (ті, які називаються «дзеркальні») дозволяють нам пережити те, що ми бачимо/читаємо/слухаємо, і завдяки цьому ми пізнаємо нові грані світу і ставимо нові запитання. Погоджуєтеся?
 
Кожен мозок, який бачить, чує або читає мистецький твір, прагне інтерпретувати його по-своєму: завалити запитаннями, доповнити його чимось своїм (досвідом, спогадами тощо).
 
Крім того, мистецтво дозволяє нам хоча б час від часу відпочивати від реальності, яка буває дещо нуднуватою і яку мозку постійно доводиться впорядковувати.
 
Дехто каже, що визначні твори мистецтва – це ті, які змушують нас вийти за межі власної реальності і які повертають нас уже іншими. І що краще твору вдається змусити нас ось так вийти (сповненими захвату і запитань), то більшою є його здатність повернути нас у реальність з іншим сприйняттям, з іншою силою.
 
***
 
Досліджуйте глибини мозку з путівником «Тут усередині»!



 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage