«Мати таку свободу, щоби бути собі ціллю!»

З повісті Ольги Кобилянської «Царівна»

Слова з епіграфу належать Ользі Кобилянській — видатній українській письменниці, соратниці Лесі Українки й одній з перших українських феміністок. Однак вони цілком могли прозвучати і з вуст персонажок нашої добірки. Ці жінки напрочуд різні й водночас їх об’єднують сміливість, відважність, рішучість, вміння долати труднощі на своєму шляху та відстоювати свої цінності. Сьогодні розповідаємо про три наснажливі історії сильних героїнь, які окриляють.

   

Аманда Лі Коу «Світло далекої зірки»

У центрі сюжету дебютної книжки англомовної авторки родом із Сингапуру — три неоднозначні постаті, кожній з яких судилось відіграти неабияку роль в історії кіно ХХ століття. Далекого 1928 року молоді й маловідомі на той час Марлен Дітріх, Лені Ріфеншталь і Анна-Мей Вонг зустрілися під час артистичної вечірки у Берліні. На згадку про той випадок лишилося фото, на якому вони позують разом.

Саме з цієї події починає свою оповідь Аманда Лі Коу. Кожна з акторок-початківиць піде своєю дорогою, проте їхні шляхи ще кілька разів перетинатимуться. Так, Лені Ріфеншталь поступиться Марлен Дітріх роллю Лоли-Лоли у фільмі Джозефа фон Штернберга «Блакитний ангел». Незабаром вона полишить акторство заради режисерства, зніматиме пропагандистські кінострічки на замовлення НСДАП, які зрештою й погублять її кар’єру. Лені, без сумніву, була талановитою мисткинею, але вирішила поставити свій талант на службу злу. Мріяла про успіх у Голлівуді, однак натомість опинилась на лаві підсудних і втратила можливість створювати кіно. 

Для самої ж Марлен знайомство зі знаменитим режисером стало знаковим у всіх сенсах. Саме їхній творчий і романтичний тандем сформував іконічний образ Дітріх. Так само свої найкращі ролі вона зіграла у фільмах фон Штернберга, зокрема у «Шанхайському експресі», де ділила знімальний майданчик з Анною-Мей Вонг. Щодо останньої, то їй довелося будувати кар’єру в часи Кіновиробничого кодексу, який дискримінував осіб азійського походження. Все життя їй давали грати однотипних лиходійок, тоді як вона марила серйозними драматичними ролями. 

Зрештою всім трьом довелося сплатити високу ціну за свій вибір. Проте вони не боялися йти за своїми мріями, помилятися та програвати, однак не здаватись і рухатись далі, пробувати знову і знову.

Порада для натхнення: «Світ недосконалий, але щодня, прокидаючись, мусиш поводитись у ньому гідно».

  

Елізабет Ґілберт «Місто дівчат»

Колись Елізабет Ґілберт сколихнула світ своїм автобіографічним романом «Їсти, молитися, кохати». Історія жінки, яка намагається оговтатись після важкого розлучення і знайти новий сенс у житті, відгукнулась мільйонам читачок з усього світу. Відтоді вона випустила ще кілька книжок, найпомітнішим з яких став зухвалий і дотепний роман «Місто дівчат».

У центрі оповіді — історія дорослішання Вівіан Морріс, яка не побоялась кинути виклик патріархальним стереотипам. На перший погляд може здатись, що це ода легковажності й безтурботності, адже головній героїні випала по-справжньому бурхлива молодість. Коли в 19-річному віці дівчину вигнали з престижного коледжу, вона не те щоб дуже засмутилась. Батьки ж, втративши будь-яку надію напоумити доньку, вирішили відіслати її від гріха подалі до нью-йоркської тітоньки Пеґ.

Навряд чи другосортний театр на Мангеттені міг би перетворити свавільну юнку, в якої вітер в голові гуляє, на зразкову доньку. Якраз навпаки: жодних заборон і обмежень, алкоголь ллється рікою, а дурощі лише заохочуються. Тож Вівіан з головою поринає в богемну атмосферу міжвоєнного Нью-Йорка, аж поки не здійснить вчинок, за який їй самій буде соромно.

Далі почнеться шлях тривалістю в життя до самоусвідомлення, прийняття себе та розуміння: щоб бути хорошою людиною, зовсім не обов’язково бути хорошою дівчинкою. Значно важливіше мати сміливість бути собою і жити так, як тобі хочеться. А ще займатись улюбленою справою і любити життя в усіх його проявах.

Порада для натхнення: «Вчися ставитися до життя простіше, пташко. Світ постійно змінюється. Вчися давати собі з цим раду. Хтось щось тобі обіцяє, а згодом порушує обіцянку. Спочатку всі говорять про спектакль, а потім його згортають. Шлюб здається міцним, а потім люди розлучаються... Якщо всім перейматися, станеш дурною і нещасною — що в цьому доброго?»

  

Ґюдрун Скреттінґ «Три чоловіки для Вільми» 

На перший погляд, вчительку гри на фортепіано Вільму Ваєрьод складно назвати сильною жінкою, радше навіть навпаки. Їй тридцять п’ять, вона сама живе у великому будинку. Не виходить на вулицю без льодоступів і світловідбивального жилета. Зберігає у підвалі чотирикратний стратегічний запас харчів на випадок надзвичайних ситуацій. Намагається їсти виключно правильні продукти, навіть відмовилась від бананів, оскільки десь вичитала, що кожен тисячний з них підвищує ризик померти. Так-так, постійно подумки підраховувати мікроморти — одне з улюблених занять цієї доволі дивакуватої жінки.

Чи варто нагадувати, що подібний спосіб життя не надто допомагає налагодити відносини з оточенням? Вільма не має родичів і друзів, а спілкування з колегами майже повністю обмежується робочими моментами. Та одного дня в її житті з’являються відразу три чоловіки: померлий батько, священник, схожий на Ісуса Христа, та судмедексперт із синдромом Туретта.

У спадок від батька, якого вона ніколи не знала, Вільма отримує стосик листів. І тут жінка, яка дотепер всіма силами намагалась уникати емоційних переживань, наважується кинути виклик своїм страхам. Які таємниці приховує минуле її родини? Ким насправді був її батько та чому вона дізналась про його існування лише зараз? А що наближається Різдво, то ці послання стають для неї своєрідним адвент-календарем. Однак запевняємо, що читати цю книжку можна в будь-яку пору року.

«Три чоловіки для Вільми» — щемка, зворушлива й водночас наповнена чорним гумором історія про те, що уникати смерті ще не означає жити, про сміливість наважитись на зміни і відкритись новому досвіду.

P. S. Незабаром полиці книгарень Старого Лева поповнить продовження історії Вільми Ваєрьод. Завдяки книжці «Твоя Вільма» читачі зможуть більше дізнатися про минуле родини головної героїні, а ще, чи вдасться їй нарешті відкрити нову сторінку свого життя.

Порада для натхнення: «Пообіцяй мені у цю мить, поки ти на землі, що бігатимеш по траві, співатимеш, кохатимеш, слухатимеш прекрасну музику. Що ти не будеш боятися. Ні, відчини двері, запали світло, збережи кохання, якщо знайдеш його.

Так, найдорожча Вільмо, зроби світ бодай на краплю кращим. Лише на міліметр. У свій унікальний спосіб».