"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Дронь Артур

Цієї осені у «Видавництві Старого Лева» вийшло оновлене видання світового бестселера Халеда Госсейні «Ловець повітряних зміїв». Роман про історію афганського хлопця Аміра переклала Катерина Міхаліцина, а нову обкладинку для книги створив Назар Гайдучик. Пропонуємо вам сьогодні дізнатися про цей роман більше, прочитавши рецензію письменника Едварда Говера для американського видання «The New York Times».

***

Цей потужний дебютний роман афганського лікаря і письменника, який живе у Каліфорнії, Халеда Госсейні розповідає про люту жорстокість поряд з неймовірною любов’ю. Ці дві сили кардинально змінюють життя головного героя Аміра — молодого хлопця, який досягає повноліття якраз в часи останніх мирних днів перед революцією в країні та вторгненням Росії на територію Афганістану.

Але політичні події, навіть такі драматичні, які описано у «Ловцю повітряних зміїв», — це лише частина розповіді. Більш персональна історія розгортається між Аміром і його близьким другом Гассаном, сином військовослужбовця. Ця дружба, яку символізують повітряні змії, що їх хлопці колись разом запускали, стає центральною у творі. Хоч згодом пов’язана з нею ніжність зникає, адже хлопці виростають, і їхнє минуле життя та приємні спогади залишаються позаду.

Щоранку Гассан подає Амірові сніданок. Потім Аміра везуть старим «Мустангом» до школи, а його друг залишається вдома, щоб прибирати в будинку. Та Гассан не відчуває образи. Він є справді хорошим другом для самотнього хлопця, мати якого померла, а батько — заможний бізнесмен — вічно заклопотаний своїми справами. Гассан оберігає вразливого Аміра від жорстоких районних хуліганів, а той вражає друга читанням героїчного афганського епосу. Згодом, під час змагань із запуску повітряних зміїв, що мав бути чи не найголовнішою подією в Аміровому житті, Гассан зазнав жорстокого ставлення з боку багатших підлітків. Нездатність Аміра захистити в той день свого друга переслідуватиме його все життя…

Госсейні описує дореволюційний Афганістан тепло і дотепно, але разом із тим відчувається напруга в описі конфліктів між різними етнічними групами. Батько Аміра, якого він називає «баба», уособлює всю мужність, стійкість і гордість народу пуштунів. Понад усе він любить дивитись афганську кінну гру бузкаші, в якій учасники граються тушею козла. Та разом із цим він також підтримує сина у творчих починаннях і виховує його з любов’ю. У певний момент баба навіть задумується про виправлення синової заячої губи.

Коли починається спустошлива громадянська війна, підліток Амір та його батько змушені покинути країну. В Каліфорнії баба працює на заправці, а на вихідних продає старі речі на блошиному ринку, щоб Амір мав змогу закінчити школу. Тут автор також описує все жваво й тепло, а особливо цікаво показує образи колишніх вчителя та професора, які торгуються за вельветовий портрет Елвіса Преслі.

Незважаючи на бідність, вигнані афганці знаходять змогу підтримувати традиції, чим дуже пишаються. І навіть коли Амір виростає, одружується і загалом комфортно почуває себе в Америці, минуле продовжує його переслідувати. Він переживає за Гассана і думає про те, що з ним сталося в Афганістані.

Похмурого відтінку твір набуває, коли Госсейні описує страждання своєї країни під владою Талібану. З цим Амір стикається після того, як врешті повертається додому, сподіваючись допомогти Гассанові та його родині. Завершальна третина книги cповнена моторошних сцен: чоловік, який хоче заробити на хліб для родини, намагається продати свій протез ноги на ринку; пару перелюбників каменують на футбольному стадіоні просто посеред матчу; розгубленого молодого хлопця змушують піти в проституцію…

Коли Амір зустрічає свого заклятого ворога, тепер посадовця в органах Талібану, книга перетворюється радше на фольклорну казку, аніж на сучасний роман. Урешті-решт Амір рішуче переборює своє юнацьке боягузтво.

«Ловець повітряних зміїв» — це яскрава та захоплива історія, автор якої нагадує про те, як довго його народ боровся проти насильства і вторгнення та, на жаль, продовжує боротися й нині.

Переклад — Марти Децик.

 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage