В моєму саду нездійсненних письменницьких бажань є дерево сюжетів. Я перебираю їх, аналізую, намагаюсь уявити, що діятиметься поза межами цих сюжетів, але не наважуюсь брати їх в роботу і ставати письменницею, бо вважаю, що кожен сюжет з людського життя є повнокровнішим і цікавішим, ніж мій.

А Галина Матвєєва в романі «Сон короля» зуміла запропонувати такі сюжетні перипетії, що сюжет виглядає захопливішим за будь-яке життя.  Але, поринувши в історію, яка на перший погляд, могла трапитися лише у книзі, ти йдеш за чисельними, але правдоподібно живими і колоритними героями роману, відбуваєш з ними то кола пекла, то кола раю, зрештою, разом з героями, ти розумієш, що ці сюжети і є самим життям.

«Харковоцентрична» письменниця Галя (дозволю собі зменшувальну форму імені) Матвєєва розсуває межі рідного Харкова до Берліна, Боснії, Венеції і далі, бо історії персонажів часто віддаляють їх від цього міста, але не відцентровують. Харків у них поселився і проріс родинними таємницями, любовними історіями і … харківськими людьми. 

Галинка (дозволю тепер собі ще й пестливу форму імені) пропонує такі незвичні комбінації різноманітних життєвих ситуацій, з яких кожен читач може, як з модульних систем, складати свою історію, але, зрештою, авторка поведе за своєю версією. Точніше, за версією своїх героїв. Сама Галина зізнавались, що її персонажі часто виходили з-під письменницького контролю і тягли сюжетну нитку у вушко своєї історії. Тому читачеві буде ще цікавіше збагнути, за який поворот поверне в той чи інший момент персонаж, за яким слідкує наша читацька уява.

Роман «Сон короля» стане вашим сонником, гороскопом, кулінарною книгою, посібником з виживання і, зрештою, в особливих випадках, інструкцією «як стати письменником/цею», аби вищезгадані сади письменницьких бажань ставали здійсненними…