Такі різні й цікаві «Чоловіки без жінок»
Кравцова Оксана
12.10.2017
Якось я прочитала вірш Василя Голобородька під назвою «Таксі для самотніх чоловіків». Відтоді ця поезія – серед улюблених. Автор звертається в ній до таксиста зі своєрідним закликом: якщо доведеться обирати, кого підвезти, – жінку з квітами чи самотнього чоловіка, – то пригальмувати варто біля одинокого, бо «радість хоч і запізниться – квіти не обпадуть, а горе завжди поспішають кудись вивезти, навіть самотні чоловіки не знають куди, аби вивезти тільки».
Здавна побутує думка, що чоловік – кам’яна стіна. Проте дуже легко внаслідок надмірного вихваляння чоловічої сили втратити чоловічу душевну емоційність. А вони чудово можуть вживатися. Як інь, так і янь мають свої набори характеристик, радощі та печалі.
Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» побачила світ книга Ернеста Гемінґвея «Чоловіки без жінок та інші оповідання», яка об’єднала коротку прозу зі збірок: «Три оповідання і десять поезій» (1923 р.), «За нашого часу» (1925 р.), «Чоловіки без жінок» (1927 р.). Читаючи, ми можемо побачити цілу галерею маскулінних персонажів, які постають перед нами різними: мужніми, суперечливими, фанатичними до улюбленої справи, галантними, а інколи й виснаженими, спустошеними, наляканими.
Якщо жінки й з’являються на сторінках, то лише для того, щоб допомогти проявити ту чи іншу особливість головних героїв. Наприклад, в оповіданні «Кішка на дощі» саме завдяки відвідувачці готелю та її добросердності спостерігаємо контраст – галантний італієць на противагу байдужому американцю. Історія «Канарка в подарунок» розвінчує уявлення щодо ідеалу чоловіка. Зауважу, що назви творів – маневр для приваблення; те, що лежить на поверхні. Наша мета – зміст, який треба пізнавати. Назвала лише дві оповідки, є ще двадцять.
«Не сезон». Як ведеться п’яничці? Чи бажає хтось спілкуватися з ним? Що за відчуття, коли лише старий жебрак піднімає капелюха, вітаючись? Хоча він, мабуть, пізнав те, що незрозуміле черствому люду, і тому привітний до всіх…
«Мій старий». Проводити час із батьком – чудовим жокеєм. Попри все знати, що він найкращий. Бо саме такий «старий» після чоловічої суперечки може сказати синові: «Багато всього на світі доводиться терпіти, Джо».
«Непереможений». Змальовувати кориду краще, ніж Ернест Гемінґвей, мабуть, не вміє ніхто. Дійство розгортається так, наче читач бачить кожен рух плаща, ніби він сам є головним героєм. Наприкінці оповідання приходить розуміння, що професія тореадора вельми ностальгійна.
«Банальна історія». Життя йде. Його супроводжують прагнення, почуття, мрії. Проте навіть тих, хто пізнав славу, чекає одне. Що таке людське визнання, і скільки воно може тривати?
«П’ятдесят тисяч». Інколи перед боєм боксер вагається. Особливо, коли на кону великі гроші…
«Десятеро індіанців». Юнацькі почуття, які зникають: «Уранці дув сильний вітер, високі хвилі набігали на узбережжя, і минуло багато часу, поки він згадав, що серце його розбите».
«Дуже коротке оповідання». Кохання потребує послідовності. Шукаючи краще, можна втратити найкраще.
«Щось закінчилося». Коли всередині з’являється пустка, любов минає.
«Тихий вечір настає». Вельми насичене оповідання: спогади солдата про дитинство, риболовлю, чоловічу терпимість батька до найбільш дратівливих жіночих витівок мами. Лише згадки… Усе було би добре, якби хлопчик, подорослішавши, не пішов на війну, бо «хотілось воювати».
«Вояк удома». Опісля окопів, втрат, гулу зброї наступає апатія. Відсутня жага життєвих радощів. Залишається лише повинність перед рідними.
«В іншій країні». Коли закінчується війна, починається реабілітація. Воюючи за когось, добре зберігати холодний розум і самоіронію: «Я показав їм папери, де було повно пишних фраз та всяких fratellanza й abnegazione і де, якщо забрати всі прикметники, на правді йшлося про те, що мені дали їх за те, що я американець». Після бойових дій навіть командирам не гріх втрачати віру в значущість сили: «Майор, який колись був майстерним фехтувальником, не вірив у хоробрість, і коли ми сиділи в апаратах, здебільшого тільки тим і займався, що виправляв мої граматичні помилки». І тим більше не гріх відчувати біль. Особливо, якщо він спричинений втратою жінки. І страх може бути чоловічим.
«Che ti dice la patria?». 10 днів у кількох італійських містах мало, щоб зрозуміти країну.
«Крос на снігу». Деколи двом людям для щастя достатньо займатися спільною справою, говорити, нічого не обіцяти.
«Індіанський табір». Змальовано пологи. Чоловік присутній. Медицина 30-х рр. Очевидно, що фінал буде несподіваним.
«Пагорби наче білі слони». Думка про недобру справу. «Сьогодні п’ятниця». Коли таку вже здійснено. І це не вперше. «Убивці». Але не цього разу.
Інколи дивні історії трапляються, коли навколо «Альпійська ідилія». Буває, що «Гонка з переслідуванням» не на користь того, хто біжить, бо від різних проявів життя не втечеш. Часто на «Просте запитання» ми подумки даємо собі неочікувану відповідь.
Персонажі вельми реалістичні. Історію кожного можна додумувати у стилі «а що, якби…». І таки цікаво принаймні почитати про «Чоловіків без жінок».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно