«Ми йдемо крізь теперішність із зав’язаними очима. Найбільше, що можемо, – це відчувати і вгадувати, що з нами коїться у плині життя. Аж згодом, коли та пов’язка падає з наших очей і ми озираємо минуле, нам стає зрозуміло, чого ми зазнали, й тоді усвідомлюємо його сенс»

Є такі автори, роботи яких за визначенням є епохальними, цікавими, вартими уваги. Саме таким автором вже став всесвітньо відомий письменник Мілан Кундера, кожна книга якого стає відкриттям, а історії змушують замислитися і отримати задоволення від їх прочитання.

Зараз мова піде про «Смішні кохання» Мілана Кундери, сім новел, які з філософією і гумором змальовують кохання у різних його проявах. Так-так, кохання має безліч облич та іпостасей:

– любов до роботи та царини, у якій людина самовдосконалюється;

– пристрасть до зваблення жінок;

– кохання між двома людьми;

– повернення думками до спогадів минулого;

– любов до Бога, безмежне вірування та ін.

У новелах є історії про письменника і його любу Клару, їхні стосунки і проблеми; про чоловіка Мартіна, який, попри кохання до дружини, найбільше любить розважатися пеленгуванням («Ті, що, вихваляючись, полюбляють озиратися в минуле, наполягають на кількості жінок, яких їм пощастило завоювати; але ті, що дивляться вперед, у майбутнє, повинні перейматися наявністю достатнього числа запеленгованих жінок, до яких вони вже встигли позалицятися»); про молоду пару, які вирішили погратися у незнайомців, щоб підігріти пристрасть, і чим це все закінчилося дізнаєтеся після прочитання новели; та інші цікавезні історії.

Справжнє кохання і має бути неідеальним та смішним, це доводять цитати з книги «Смішні кохання», в які і хочеться вас занурити для передачі атмосферності книги Мілана Кундери. Висновки зробить вже кожен читач сам після прочитання короткої прози Мілана Кундери «Смішні кохання».

«Сенс життя в тому, щоб тішитися ним, і якщо воно надто ледаче для цього, то його треба трохи попхнути. Тим-то людина повинна весь час шукати нових пригод, сідлати цих невтомних конячок, без яких вона чвалатиме курним шляхом, наче втомлений вояк».

«Усе людське життя складається із ситуацій, значення яких важко передбачити. Відповідно до того, як його подати ,минуле будь-кого з нас може стати біографією улюбленого державного діяча або життєписом карного злочинця».

«– Я прилюдно поясню все, як воно було; якщо люди є людьми, то вони посміються.

 – Як собі хочете. Та ви побачите, що люди не є людьми, або ж ви не розумієте, що таке людина. Не сміятимуться вони…»

«Навіщо казати правду? Що зобов’язує нас до цього? І чому потрібно щирість розглядати як чесноту? Припустимо, ти зустрів божевільного, який каже, що він рибина і що всі ми теж риби. Ти будеш із ним сперечатися?...Якщо ти казатимеш йому правду, те, що справді думаєш про нього, то це означатиме, що ти зняв серйозну суперечку з божевільним, тобто ти й сам божевільний…»

«Еротичний чар знаходить вияв радше в самобутності, а не у відповідності правилам ;у виразності, а не в сумірності; в ненормальності, а не в банальній красивості».

«Занадто палка віра – найгірший союзник. Якщо ми сприймаємо ту чи ту річ буквально, віра доводить її до абсурду».

«У житті бувають моменти, коли треба відступити. Або ж покинути менш важливі позиції, щоб зберегти життєво важливі».