"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Кізима Олеся

«Але то ж, як співається в пісні Сінатри, Нью-Йорк, Нью-Йорк, і прогулянка цими вулицями – вже сама собою шоу».

Із книги Тома Генкса «Історії, наклацані на друкарській машинці»

Чільне фото BBC Culture

Ділимося добіркою яскравих книг про найбільше місто Сполучених Штатів Америки, котре також називають Містом Великого Яблука та «містом, яке ніколи не спить» – Нью-Йорк.

Кетрін Райдер, «Поцілунок у Нью-Йорку»

Повернутись додому, до Лондона, на Різдво – усе, чого прагне 17-річна Шарлот після невдалого семестру у Нью-Йорку та болючого розриву з коханим.

«Колін кинув мене і розбив мені серце. Тільки-но це сталось, я перестала бути легкою і вільною, що й допомогло мені подумати про відстійні штуки в Нью-Йорку – наприклад, що у ваших вагонах метро їздити приблизно так само зручно, як у візках з супермаркету. І ще те, що ви допускаєте реальні тупізми, як-от машини, що повертають прямо в натовп пішоходів, які переходять вулицю! А ще в грудні тут дуууже холодно. Серйозно, це треба визнати якимось порушенням прав людини».

Проте через скасований рейс дівчина застрягає в аеропорту, де випадково знайомиться з Ентоні, котрого щойно кинула його кохана. Разом вони вирішують скористатися порадами з книжки «Забудьте своїх колишніх за десять простих кроків!» – щоб віднайти «нових» себе у романтичній мандрівці різдвяним Нью-Йорком.

 

Дорж Бату, «Моцарт 2.0»

«Один із найвпливовіших і найталановитіших музикантів усіх часів і кроку не міг ступити без поводиря – молодої дівчини, яка працювала офіціанткою в ресторанчику «Кварта», що втулився поміж закладом корейської їжі і баром з середземноморською кухнею на Другій авеню, між П’ятдесятою і П’ятдесят першою вулицями. Навіть сама адреса, добре відома жителям і гостям дипломатичного кварталу Мангеттену, ні про що Моцарту не говорила, як, у принципі, і сама назва «Нью-Йорк».

А що, якби Моцарт (так-так, той самий, Вольфганг Амадеус Моцарт) не помер, а отримав шанс прожити нове життя? Якби раптом, а саме завдяки перу Доржа Бату, перенісся з Відня кінця ХVIII століття до сучасного нам Нью-Йорка? Без сумніву, його здивувало б, ба навіть приголомшило, геть усе: від вуличного галасу до химерної архітектури й транспорту, від одягу, звичок та поведінки людей до музичних інструментів. Але дещо залишиться незмінним навіть у ХХІ столітті – нероздільність Моцарта і Її Величності Музики...

 

Елізабет Ґілберт, «Місто дівчат»

Нью-Йорк, 1940 рік. 19-літня Вівіан переїжджає жити до своєї тітки Пеґ, яка керує невеликим, проте дуже ексцентричним театром.

«Погожий літній вечір у Мідтауні – що може бути ліпше? Щойно випав дощ. Небо було мальовниче, фіалкове. Краєм ока я помічала скляні хмародери, неонові вивіски, блискучі після дощу вулиці. На хіднику бігли, квапилися, походжали і спотикалися люди. Коли ми проїжджали через Таймс-сквер, вулкани штучного світла вивергали на нас лаву гарячих, аж розпечених новин і найсвіжішої реклами. Повз нас пролітали, заворожуючи мій зір, торговельні пасажі, дансинґи, кінотеатри, театри і кав’ярні.

Ми звернули на Сорок першу вулицю між Восьмою та Дев’ятою авеню. Вулиця не з найгарніших – ні тоді, ні тепер. У ті часи там мало що було, крім павутини пожежних драбин, які спускалися з важливіших споруд, що виходили фасадами на Сорокову й Сорок другу вулиці. Однак посередині того незугарного кварталу стояв театр «Лілея» – театр моєї тітки...»

Саме тут дівчина потрапляє у справжній вир довоєнного богемного життя, з головою занурюючись у світ цілковитої свободи та вседозволеності. Злети і падіння, пошуки себе й відвага бути собою, справжня дружба та незвичайне кохання, на яке наклала свою тінь війна – перед читачем постане увесь життєвий шлях Вівіан Морріс, яка «не мусила бути хорошою дівчинкою, щоб бути хорошою людиною».

 

Edward Rutherfurd, «New York»

Нью-Йорк. Місто, засноване голландцями у 1626 році, яке отримало назву Новий Амстердам. Місто, яке через півстоліття було захоплене англійцями. Місто, яке наприкінці XVIII століття стало тимчасовою столицею США та донині вважається серцем Америки.

«White men had been coming there since the days of Christopher Columbus. At first they had been seeking gold, or trying to find a route to the Orient. One, Verrazano, who arrived in 1524, was known by name; others had been forgotten. And not always white men either: the Portuguese sea captain Gomez had been black. He’d come, grabbed nearly sixty of the local Indians to sell as slaves, then disappeared over the horizon. But it was the arrival of another man which had changed everything for the people of the great North River and its harbour.

Henry Hudson had been an Englishman, employed by the rival Dutch, to find a shorter route to China by sailing east. Having had a look for this fabled North-East passage above Russia and decided it was useless, he’d ignored all his orders, doubled back across the Atlantic, and looked for a passage round the North-West instead. It was Hudson who had ventured into the bay below Manhattan, and gone up the big river for several days before concluding: «It isn’t the way to China.»

«It may not lead to China,» he’d told his Dutch employers upon his return, «but the land is magnificent. And full of beavers.»

«New York» від Edward Rutherfurd – це вражаюча понад 1000-сторінкова сімейна сага, яка віддзеркалює «живу» історію одного з найбільших міст світу – від перших індіанських поселень до подій сьогодення. Книга точно сподобається тим, хто побував у Нью-Йорку і полюбив це місто, а також тим, кому ще тільки доведеться там побувати – і полюбити його ;).

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage