Сусанна Качмар про книгу Катерини Міхаліциної «Яків і мокрий вечір»
17.08.2021
«Серйозний дощовий черв’як Яків», історію якого написала Катерина Міхаліцина, а намалювала – Грася Олійко, зустрічає на своєму шляху заплаканих істоток: равлика, трав’яного коника, мокричок та інших, кожен із яких має причину для сліз. Страх, біль, радість, зворушення – безліч емоцій можуть викликати плач. Чому не варто стримувати сльози і як батькам реагувати на них розповідає у післямові до книжки Сусанна Качмар, дитяча психіатриня і психотерапевтка. Читайте, а саму новинку «Яків і мокрий вечір» у книгарнях шукайте вже у вересні!
***
«Дитина гірко паче. І неважливо, з якої причини (впала, вдарилася, хтось образив, щось не вдалося). Малеча зі сльозами біжить до батьків. Настає момент істини. Що почує дитина у відповідь? «Перестань, нема чого плакати. Заспокойся!»? За цими словами ховається послання: «Не відчувай! Твої почуття і твій біль ― не важливі! Твій плач мені неприємний!». Дитина спробує плакати голосніше, щоб домогтися визнання свого горя. Але якщо чує таке часто, то справді намагатиметься заспокоїтися, тому що понад усе потребує близькості й прийняття батьків. А вони задоволені, тільки коли дитина тиха, спокійна. Переконання «я не вартий / варта любові, мій біль, мої сльози, мої почуття неважливі» зміцнюватиметься.
Якщо ж дитина почує: «Ти плачеш? Що сталося? Тобі боляче / сумно / прикро? Ходи, я обійму тебе», то зчитає послання: «Я бачу і приймаю твій біль і твої сльози. Я хочу допомогти тобі впоратися з цим і підтримати тебе. Ти і твої почуття важливі для мене. Я приймаю тебе». Тоді дитина ростиме з переконанням «я гідний / гідна любові, мої емоції та почуття важливі». Таке переконання ― потужний рушій для формування здорової та сильної особистості. Отже, коли дитина плаче, підтримайте її, покажіть, що бачите її біль та сльози, просто будьте поруч ― і все минеться, малеча заспокоїться, а в її серці ростиме здорове переконання: «Я гідна / гідний любові, я і мої емоції важливі».
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно