Листопад, 2022. Дев’ять місяців повномасштабної війни росії проти України. Відгук на книжку-зібрання історій учасників УПА та їхніх родичів я пишу в перервах між ракетними обстрілами та блекаутами. Щодня без світла від 3 до 6 годин. Щотижня зі страхом повторних масованих ударів по території України. Щогодини оновлення про руйнування, вбивства та інші злочини російських військових.

Час від часу ставлю собі питання: за що нам це? Відповідь очевидна: бо ми – українці. А в ДНК росіян вшиті ненависть та бажання знищити нас як націю. Асимілювати, приручити та домінувати. Бо так працює імперський світогляд. Так працює пропагандистська машина, що століттями руйнує життя українців від східних точок на мапі держави до її кордонів на заході, півдні та півночі.

Книжка «#МояУПА» Любові Загоровської – збірка 39 розповідей про злочини радянської влади, які багато в чому схожі зі злочинами російських військових та чинної влади у 2022 році. Прикро це визнавати, але історія пройшла коло і зупинилась у тій самій точці – питанні існування України як держави. І якщо бійці УПА зазнали поразки у боротьбі за нашу державу, то сьогодні ми маємо унікальний шанс здобути перемогу та відстояти не тільки наші, а й загальні європейські цінності.

Всередині #МояУПА

Роботу над книжкою Любов Загоровська почала випадково. Знайомі авторки попросили її зустрітися з учасником УПА Мирославом Симчичем, щоб записати розповідь для історичного проєкту. Частину розмови Любов виклала на своїй сторінці у Фейсбуці. Пост викликав резонанс. Наступні чотири роки авторка їздила заходом України у пошуках історій учасників УПА. Так народилась книжка, важлива та цінна для кожного українця.

«У країні тривала війна. Масмедіа та соціальні мережі рясніли розповідями про знущання над українськими військовополоненими, а я слухала сповіді сивих чоловіків та жінок з думкою, що історія має звичку ходити по колу. І ми приречені повторювати ті самі уроки знову і знову, адже так і не змогли вивчити, осмислити і засвоїти програмний для нас матеріал», – згадує у книзі Любов Загоровська.

У книжці авторка звертає увагу читача не на події та злочини влади (які очевидні та безкомпромісні), а на пережиті людьми емоції: біль, страх, відчай, готовність кинутися під кулі заради того, у що віриш. Особисто для мене відкриттям була кількість жінок, які допомагали бійцям УПА та брали активну участь у спротиві. Їхня відвага захоплює, а мужність – надихає.

Бійці УПА – хто вони?

«Здобути державу – це пів біди-лиха, а важче утримати. Ми, наприклад, здобули, а утримати як тепер важко. То на вашу долю припало найважче завдання – утримати державу», – ділиться думками видатний боєць УПА Мирослав Симчич.

Кожна з-поміж 39 історій, зібраних у книзі, йдеться від першої особи – учасника або учасниці організації. Оповідачі викладають інформацію без зайвих емоцій: лаконічний фактаж, від якого стигне кров у жилах.

До лав УПА вступали зазвичай молоді хлопці та дівчата, які прагнули утримати Україну та зробити її самостійною. Вони воювали з двома могутніми на той час державами: Німеччиною та СРСР. Вони знали, що сили перевищують їхні в десятки разів. Проте стояли за свободу та незалежність.

Кожна історія просякнута щемким болем, який ятрить рани ще дужче під час повномасштабної війни вже у 2022 році. Покинуті та вбиті діти учасників УПА, депортація в товарняках для худоби до Сибіру, роботи в концтаборах, ярмо «неблагонадійного персонажа» після звільнення – ці та не тільки жахіття радянської системи без сантиментів описує Любов Загоровська.

Кілька годин переглядала прочитані історії, щоб обрати ту, що вразила найбільше. Однак не змогла, бо кожна з них вражає і болить по-особливому. Кожна різна, але всі мають спільний жорстокий чисельник. Саме тому читати їх слід дозовано. Розтягувати історії, щоб обдумувати, усвідомлювати та ще більше поглиблювати філософію «недостатньої русофобії».

Для кого «#МояУПА»?

Відповідь на поверхні: для всіх та кожного. «#МояУПА» – той випадок, коли українці та українки мають читати історію, щоб вчитись на гіркому досвіді, розумітися на історичному контексті та не припускатися помилок у майбутньому. Також книжка буде цікавою тим, хто:

Цікавиться історією України

Від початку повномасштабного вторгнення цікавість до історії та культури України зросла в кілька разів. «#МояУПА» – чудовий приклад збірки історій бійців УПА, що не містить зайвих дат та води. Лише фактаж, підкріплений емоціями від пережитого.

Любить історії від перших осіб

Написати книжку з учасниками УПА – велика вдача. Адже їх лишилось дуже мало на теренах України. Деякі померли в концтаборах. Інші – вже своєю смертю після повернення додому від хронічних хвороб та наслідків каторги. Тому ці 39 історій унікальні та цінні для загального історичного тла.

Любить Україну

Любов – це здатність кохати, попри всі болючі моменти. В історії України, на жаль, багато сторінок, заплямованих кров’ю, потом та поразками нації. Однак це не має бути перепоною для вашої любові. Кожна з цих сторінок – те, що формувало та зміцнювало державу. «#МояУПА» – ще одна цеглинка в будинку кохання імені країни Україна. І цю цеглинку вам точно слід закласти для міцного фундаменту любові.