"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Рудюк Анастасія
«Спитайте Мієчку», де схованка від проблем
Random
Усі ми знаємо це відчуття. Терпкий присмак втоми від буденності, в якій робота, дедлайни, родина в одну мить стають нестерпними. Виникає бажання гайнути світ за очі та влаштувати собі ретрит. На деякий час відмовитися від контактів з рідними й просто собі існувати. Берегти спокій, їсти малину та ходити босоніж по траві. Саме про такий ретрит йде мова у книжці Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку».
 
Право на паузу
 
У центрі сюжету дві сестри — Лілічка та Мієчка. Вони втомились від життя у великому місті: Лілічці набридло думати про переїзд в Австралію з сім’єю, а Мієчку втомив її ідеальний хлопець. Вони вирішують поїхати до бабці Теодори у так званий шелтер для лузерів. Помешкання бабці обросло кущами, просіло в землю, а бур’яни виросли по шию. Колись це місце процвітало, проте з того часу минуло вже багато років. Теодора залишилася жити сама у великому будинку, стіни якого зростили не одне покоління жінок та чоловіків. Сестри вирішують провести з бабусею ціле літо без рідних із міста, щоб обдумати подальший напрямок свого життя.
 
«Бо життя не завжди можна жити, часом треба від нього сховатись».
 
До шелтеру доєднується також і Марта 
двоюрідна сестра Лілічки та Мієчки. Марта працювала в Індії, поки не завагітніла. Їй теж знадобився сховок, щоб обдумати своє життя та стосунки із хлопцем. З кожним літнім днем компанія жінок у будинку збільшується: чоловік Лілічки лишає їй свою доньку, а з Греції приїздить мама сестер. Час від часу до жінок навідується Устим, заборонене кохання Мієчки. Будинок бабці Теодори стає магнітом для людей. Доволі іронічно, що жінки хотіли втекти від звичайного життя у власний шелтер, але їхні близькі попрямували слідом за ними.
 
Замальовки родинного життя
 
Читати роман «Спитайте Мієчку» — це наче дивитись хороший фільм про родинні цінності. Центральною персонажкою оповіді є бабця Теодора — мудра, позитивна та добра жінка. Вона постійно генерує доречні поради, цікаві оповідки про родину та дотепи. Жінки в будинку створюють своєрідну синергію: всі вони різні, проте дуже влучно доповнюють одна одну. Вони обідають надворі, вирощують гарбузи, піклуються про маленьку Люсю та збирають малину. Кожен розділ книжки — це окрема замальовка героїв. З кожною сторінкою їх стає все більше: з’являються чоловіки жінок, їхні далекі родичі та діти. Лілічка та Мієчка хотіли втекти від життя, але вони не змогли втекти від рідних. Мабуть в тому й полягає дивина нашого із вами існування: ми хочемо втекти від рідних коли стає заскладно, але не розуміємо, що наше життя — це і є наші рідні. І книжка Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку» чудово це демонструє.
 
Тож, якщо у вашому житті штормить, то перебудьте цей час із романом «Спитайте Мієчку». Це ваш сховок серед сторінок та хороший фільм про родинні цінності.
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage