Бути лікарем – поклик серця. Бути лікарем – змиритися з тим, що ти можеш помилятися, а пацієнти інколи помирають. Загалом, бути лікарем – ходити пліч-о-пліч зі смертю. Чи кожен так зможе? Аж ніяк. Проте Генрі Марш, британський нейрохірург, зумів присвятити своє життя людям, рятуючи їх в різних куточках світу.

«Щоденники нейрохірурга» – унікальна праця, сповнена художності, від людини, яка зовсім не пов’язана зі світом літератури. Тож це вже причина ознайомитися з книжкою Генрі Марша. Але зовсім не остання.

Жити за покликом серця

«Щоденники нейрохірурга» – історії про життя, роботу, культурні відмінності, смерть та вічне від нейрохірурга, який прожив кожен із цих моментів. Окремою наскрізною темою всіх оповідей є час, який він присвятив роботі і що невпинно підходить до завершення, Генрі Марша.

У спеціальній передмові до українського видання автор зазначає:

«Я завжди любив свою роботу, хоч вона не раз і не два завдавала мені чимало болю. Я захоплююся надзвичайною таємницею, якою є людський мозок, і про який ми знаємо ще так мало. І я також люблю Україну. У своїй новій книжці я намагаюсь пояснити, як народилися ці почуття, і описати, як я сприймаю завершення кар’єри. Адже відпускати те, що по-справжньому любиш – людину, річ або справу – так само важко, як і прощатися з життям».

Генрі Марш не випадково написав спеціальну передмову саме до українського видання. З 1992 року нейрохірург співпрацює з пострадянськими країнами. Він першим в Україні зробив операцію з невралгії трійчастого нерва. Більше свою діяльність, враження та зауваження щодо країни він описав в оповіданні «Україна».

Не оповідання – рефлексії

У «Щоденниках нейрохірурга» 15 історій. Складно назвати їх оповіданнями, адже з художнього тут тільки стиль написання. Решта – дещо болючий, дещо веселий, дещо просвітницький досвід Генрі Марша, який він здобував протягом багатьох років своєї кар’єри.

Рефлексії – найкраще слово, яке може хоча б спробувати описати те, що вклав у книжку автор. Іноді історії здаються занадто інтимними та відвертими (як і належить щоденникам), проте це не відштовхує читача, а викликає більше цікавості та захвату особою Марша.

Умовно «Щоденники нейрохірурга» можна розділити на такі теми: професійний досвід автора, робота в Непалі та Україні, роздуми щодо життя і смерті. Важливо, що Марш не боїться бути собою. Навіть коли епізоди з життя розкривають його не з кращого боку.

Особисто моїми улюбленими рефлексіями стали: «Україна», «Непал», «Лондон», «Своїми руками» та «Проблема розум-мозок». У них, як на мене, Марш найкраще описав культуру та менталітет країн Східної Європи та Азії. Також нейрохірург наголосив на загальній проблемі в Британії з державною медициною, а в історії «Своїми руками» зворушливо розкрив себе як батька та сина.

Кому слід прочитати «Щоденники нейрохірурга»?

Попри велику кількість однозначних плюсів, «Щоденники нейрохірурга» має один, але важливий нюанс – книга точно не для всіх. Чому? Бо щоб читати та повністю занурюватися у досвід та переживання абсолютно незнайомої людини, потрібно або бути дотичним до сфери діяльності автора, або цікавитися його особою.

Є ще третій варіант – вам має подобатися читати роздуми незнайомця на екзистенційні та часто суперечливі теми.

Якщо щось із цих пунктів співпадає з вашими уподобаннями, «Щоденники нейрохірурга» – книжка, яка вас точно зацікавить і дасть більше їжі для роздумів. А ще історії слід прочитати, бо:

1. Вони наштовхують на роздуми про вічне.

Про життя та його скінченність. Про кінець кар’єри та прийняття того, що більша частина життя – вже позаду. Про прийняття смерті. Про ментальність різних країн: від США до далеких сіл Непалу.

2. Їх легко читати.

Стиль автора – легкий та художній. Він детально описує свої почуття, переламні епізоди в житті і навіть інтер’єр нового будинку. Тому нудьгувати вам точно не доведеться. 

3. Вони унікальні.

Як і кожен досвід, історії Генрі Марша – унікальні та життєствердні, попри таку постійну близькість до смерті. Такі рефлексії вирізняються особливим теплом і щирістю. А це – чи не найважливіше в автобіографічних книжках.