Що читали автори «Видавництва Старого Лева» у 2025 році? Публікуємо рубрику, у якій письменники і письменниці діляться книжками, що супроводжували їх протягом року. У заключному матеріалі своїми книжковими рекомендаціями поділилися Олександр Михед, Саша Ганапольська, Сергій Мартинюк та Влад Нед.

Олександр Михед

Артур Дронь, «Гемінґвей нічого не знає»

Одна з найкращих книжок сьогодення. Один із найцікавіших авторських голосів просто зараз.

Євгенія Кузнєцова, «Вівці цілі»

Кохання за часів холери. Точніше – зимових блекаутів. Але кохання.

Саша Ганапольська

Євгенія Кузнєцова, «Драбина»

Це жанр «магічний реалізм». Від цієї книги стає так добре на душі, ніби хтось в холодну погоду виніс тобі плед й чашку смачної кави.

Катя Бльостка, «Так тобі й треба»

Книга, яку треба подарувати мамі, свекрусі, сестрі, подрузі й прочитати самій. Адже ця авторка вміє писати з гумором про надважливі речі.

Андрій Семʼянків, «Танці з кістками»

Обожнюю історії, де головний герой пускається берега. Тому мені так сподобався серіал «Breaking Bad» і тому я в такому захваті від цього трилера.

Сергій Мартинюк

Щепан Твардох  «Король»

Передвоєнна Польща, ветеран і боксер Якуб Шапіро, втягнутий у вир локальної політики і криміналу, бореться за місце під сонцем. Під сонцем літають кашалоти... Краща гостросюжетка року.  

Анна Грувер  «Її порожні місця»

Роман-дорослішання, роман-проживання травматичних досвідів, спричинених війною та світом дорослих. Відкриття року в українській літературі.

Міленко Єрґович  «Історії про людей і тварин»

Балкани, війна, втрата дому та людяність, яку зберегти все важче, - Єрґович пише з такою любовʼю до рідного краю і людней, що йому можна лише позаздрити. Щемкість року.

Влад Нед

Девід Мітчелл, «Атлас Хмар»

Звичайно, колись я дивився дивний фільм Тома Тиквера і Сестер Вачовські. Та здебільшого запамʼятав з тих часів настрій твору і тоненько повʼязані між собою блоки сюжету з різних епох. 

Книга ж Мітчелла приємно вразила двома речами. 1. Те, наскільки це задротськи написаний роман — з точки зору роботи з мовою і стилістичних методів. Можливо, деякі з них важливіші для самого автора, але саме ця відданість справі передається і читачу. 2. Те, наскільки Мітчелл не намагається сподобатися чи спростити життя читачу (та перекладачу), але при цьому методично складає всі шматочки пазлу до купи. «Атлас хмар» і розважає, і зацікавлює, і віртуозно використовує мову, варто лише подарувати йому трохи більше уваги, ніж ми звикли в ці дні. 

Грем Грін, «Тихий американець»

Сам цього не очікував, але щойно опинився на БЗВП, виникло бажання перечитувати класиків воєнної або навколовоєнної літератури. Гемінґвей, Геллер, Грін (ні, я не спеціально обирав прізвища на «Г»). Останній займає особливе місце в моєму серці. 

По-перше, це ultimate фантазія подвійного життя європейського експата в екзотичній країні. По-друге, чим старшим стаєш, тим більше прошарків бачиш у «Тихому американці». Коли я вперше читав цю книжку підлітком, перш за все бачив Сайгон, коктейлі у «Континенталі», фатальну жінку і опіумні трубки, які вона подає протагоністу. Та оптика війни в Україні дає побачити у «Тихому американці» значно більше, ніж майстерний шпигунський роман. 

J. A. Baker, The Peregrine / «Сапсан»

«Сапсан» — щоденник людини, яка з десяток років ходила британськими лісами і спостерігала за птахами на межі зникнення. Розумію, що після цього речення 90% людей відвалилися, але тим, хто все ще зі мною, можу сказати, що ця книга не схожа ні на що. 

Частина «Сапсана» написана як звичайний щоденник — пішов туди-то, побачив те-то. Але у цей звіт спостережень Бейкер раптом починає зашивати дуже ємні роздуми про сутність буття, природи і нашого місця посеред цього. 

На момент написання «Сапсан» був просто медитативними нотатками небайдужої людини, яка не вірить, що може вплинути на екологічний занепад і хід речей. Та роки йшли, і «Сапсан» потихеньку став культурним феноменом. Його цитує сер Девід Аттенборо, режисер Вернер Херцог включає його у свій власний список обовʼязкових книг (для людей творчіх професій це дійсно зразок того, як правильно спостерігати за життям навколо). Зрештою, «Сапсан» став символом боротьби за зміни — у багатьох районах Британії популяцію сапсанів вдалося відновити. Вважайте це знаком дати дуже нішовій книзі шанс.