Продовжуємо нашу рубрику, в якій письменники та письменниці розповідають про тексти, які зворушили, відгукнулися й запам’яталися. У цьому матеріалі своїми читацькими рекомендаціями діляться Євгенія Кузнєцова, Богдан Коломійчук та Наталка Діденко.

Євгенія Кузнєцова

Ервін Мозер, «Мануель і Діді. Велика книга маленьких мишачих пригод. Книга 1»

Немає нічого кращого за маленькі пригоди, які дають зрозуміти, що світ довкола химерний, але дуже до тебе добрий.

Богдан Коломійчук, «Хороші передчуття»

Чесна розмова з собою і з тими, хто опиняється поруч, про вибір, зміни в собі і довкола і про неотруйний домашній сир.

Богдан Коломійчук

На першому місці для мене цьогоріч — уся наша коротка воєнна проза. Чех, Дронь, Пузік... інші. Хтось слушно зазначив у мережі, що всі вони (ми) пишемо насправді одну книжку. 

На другому — «Null» Щепана Твардоха. Ця книжка відправляє в нокаут. Її написав автор-поляк про нашу війну з росіянами. Вона до страшного точна. Хоч до деталей можна чіплятися і сперечатися з автором. Планується переклад українською, але українською уявити її не можу з багатьох причин.

На третьому — «Вівці цілі» Євгенії Кузнєцової. Чудова й актуальна книжка. Місцями щемка і сповнена фірмовим гумором авторки.

Наталка Діденко

Артур Дронь, «Гемінґвей нічого не знає»

Книжка Артура Дроня стала для мене найкращою за час війни. Головне, на мій погляд, у книжці – нескінченний запас віри у людяність і людину. У цьому потужність твору і свідчення справжньої сили українців у цій війні. Залишаючись людьми за будь-яких обставин, ми отримуємо всі шанси на перемогу.

12-томне зібрання творів Олени Пчілки, видане Науковою Думкою та  зусиллями наукової спільноти Волинського університету

Унікальне видання, перше повне видання Олени Пчілки. Вона надто довго перебувала в тіні своєї геніальної дочки, проте вплив Олени Пчілки на виховання цілого покоління українців, включно із нами теперішніми, важко переоцінити. Без перебільшення, вона втримала на своїх плечах українську культуру, дух та національну свідомість.

Олена Пчілка – без перебільшення, титан українського суспільства, української культури.

Євгенія Кузнєцова «Вівці цілі»

Я в оцінці та порадах книжок Євгенії Кузнєцової не можу бути об’єктивною, бо я їх просто дуже люблю. Це – «моя» авторка.

Стильність письма, щирість, геніальне почуття гумору, живі впізнавані герої, розуміння контексту нашого життя, сучасність і водночас якісь вічні речі, які зворушують – це для мене свіже повітря, чиста вода, щось дуже рідне, зворушливе і професійне.