Публікуємо другий матеріал, у якому автори «Видавництва Старого Лева» діляться своїми читацькими враженнями за 2024 рік та розповідають про 3 найкращі прочитані книги.

У цьому тексті читайте книжкові рекомендації від Володимира Аренєва, Галини Вдовиченко та Анни Дьоміної.

Володимир Аренєв (автор книг «Сапієнси», «Скарбничка історій», «Заклятий скарб, або бісова душа», «Заклятий меч, або голос крові» та інших)

В моєму читацькому рейтингу три фентезійні книжки. 

Перша — довгоочікуване «Роздоріжжя круків». Роман про 18-річного відьмака Ґеральта демонструє, що 76-ти річний Анджей Сапковський перебуває в чудовій письменницькій формі, лишається блискучим стилістом і ще здатен нас приємно здивувати. Сподіваюся, нові книжки Анджея (і не лише у світі відьмака!) не за горами. 

Друга — «Тресс зі Смарагдового моря» Брендона Сандерсона. Сандерсон — унікальний автор, який у численних підциклах розбудовує свій мультивсесвіт, але «Трес» можна читати як окремий роман. Це чудовий приклад того, наскільки багата фантазія в автора, а водночас – наскільки він майстерний у створенні зворушливої та захопливої оповіді. Додаймо сюди яскраві ілюстрації та чимало дрібничок на кшталт різних заставок перед розділами — і все це грає на загальну ідею, глибше розкриває авторський задум. Затишне і душевне читання для важких часів. 

Третя — і найкраща, мабуть, із прочитаних у 2024 році книжок — роман у новелах «Води глибокі як море» Анни Бжезинської. Ренесансна Італія з великим домішком магії. Панорама кількох поколінь, що живуть у змінному світі. Долі окремих жінок і чоловіків, що закохуються, ненавидять, намагаються розірвати пута долі. Все це — у шикарній драматургії та на високому стилістичному рівні. 

Я читав цю книжку влітку, щодня по кілька годин у парку. Навмисне розтягував задоволення. І на щастя, її вже перекладають українською! 

Галина Вдовиченко (авторка серії «36 і 6 котів» та інших книг для дітей, а також вісьмох романів, серед яких «Тамдевін», «Бора», «Найважливіше — наприкінці», «Маріупольський процес»)

Щоб полегшити собі вибір, я звузила відповідь (бо інакше не вклалася б у рамки «три книжки») лише до українських видань 2024 року. А тоді побачила, що усі три книжки — це по суті нон-фікшн. 

1. Любов Загоровська «Таборові діти» («Видавництво Старого Лева»). Авторка зробила те, що хтось мав встигнути зробити — записала у формі монологів розмови з людьми, яким зараз вже чимало років, а їхнє дитинство травмувала радянська каральна система. Це збірка розповідей «репресованих дітей», яким довелося перші роки життя провести в тюремних камерах разом з матерями, або опинитися на поселенні в Сибіру, або зростати без батьків… Свідчення проти країни-людожера. Цивілізований світ має раз і назавжди покінчити з чудовиськом, яке не зупиняється перед жодними злочинами.    

2. Мар’яна Соха «Тепер ми стоїмо разом: Книга про "Оселю" та її мешканців» (видавництво «Астролябія»). Авторка називає книжку романом — у часи змішування жанрів це виправдано. Тим більше, що двоє чоловіків, центральних героїв книжки — це збірні образи. Але все, про що розповідає Мар’яна Соха, базується на реальних подіях. Мар’яна була свідком і активною учасницею цих подій. Вона — одна з тих, хто зсередини знає історію спільноти взаємодопомоги, це частина її життя. Щира й життєстверджувальна розповідь про «Оселю» і засновницю «Оселі» людину-легенду Олесю Саноцьку.  

3. Юрій Рокецький. «Всьо чотко!» Сергій Кузьмінський і «Брати Гадюкіни» (видавництво «Наш Формат»). Відверта, без «внутрішньої цензури» книжка про рок-гурт, який перевернув догори дригом українську музику молоді 90-х. Вона для тих, хто пам’ятає, якими були пісні «Гадів», і для тих, хто зараз відкриває їх для себе. Автор книжки провів кількарічний кропіткий збір фактів і розповів не лише про Кузю, його оточення і музику, але й про епоху. Суперова редактура Олександра Бойченка. Цікавий формат книжки — зі спогадами причетних, фото, покажчиками імен, гуртів та з QR-кодами на пісні і на зворотній зв’язок з читачем. Все класно, як на мене, окрім ваги паперу. Майже кілограм важить книжка. Але це не проблема, лише особливість видання.

Найближчими тижнями почну читати книжки зі свого нового списку, про які поки що нічого не можу сказати, окрім назвати їх: 

Артем Чех «Пісня відкритого шляху», Антоніо Лукіч «Мої думки про кіно», Юлія Буйських «На захід від Бугу», Антон Санченко «На чорноморській хвилі», Тарас Федюк «Спогади», Юрій Шевельов «Твердий ґрунт», Ґеоргі Ґосподінов «Часосховище», Зоя Казанжи «Марта й інші жінки»…

Анна Дьоміна (авторка книги «Вроцлавіта»)

У 2024 році я читала багато українських авторів, фокус змістився на коротку прозу, яка є моїм ідеальним компаньйоном у подорожах.

Серед улюблених книг цього року — щемкі та затишні оповідання «Люди на каві» Мар'яни Савки, з якими можна відчути ностальгію, поринути в атмосферу фестивалю на Балканах і задуматися про життєві вибори.

Чарівне фентезі Наталії Матолінець «Всі мої ключі і Ґайя. Вогонь Півночі», сповнене політичних інтриг, пригод і любові.

А також роман «Жовтолика» Ребекки Кван — токсична, але неймовірно потужна історія, яка натискає на багато больових точок авторів.