Щоб не плакать, я читала: вірші на будь-який настрій
Дронь Артур
31.03.2021
Місяць поезії добігає кінця. Але за те ми поезію й любимо, що насправді вона залишається актуальною завжди. У будь-який день, будь-яку пору року, погоду та настрій. Щодо останнього, то головне правильно обрати, що саме і коли читати. У віршах можна знайти радість, коли сумно; з віршами можна розділити свій спокій і гарний настрій; з віршами можна вести довгі вечірні розмови. І як же добре, що книг із поезією – предостатньо.
КОЛИ ВАМ САМОТНЬО
Книга: «Поезія Келії»
Автор: Костянтин Москалець
Читати, розуміючи, що «самотньо» – це не завжди «сумно».
Автор: Костянтин Москалець
Читати, розуміючи, що «самотньо» – це не завжди «сумно».
Костянтин Москалець не тільки чудовий письменник і автор віршів, які стали легендарними піснями. Він ще й прекрасний порадник для читачів, які почуваються самотніми. Його збірка «Поезія Келії» – чи не найбільш доречна книга для такого настрою. У ній вибрані вірші Москальця за всі роки творчості та нові поезії. А разом з ними – красиві малюнки Івана Драгана, які наближають цю книгу до художнього альбому. Але справа навіть не в красі та естетичності книжки, а в настрої та атмосфері, яку вона створює.
коли без батька п’ю своє вино,дописуючи вірш, нікому не потрібний,домислюючи ніч, як долю своєрідну, –тоді приходить Бог. І вибива вікно.
Вірші Москальця часто занурені у внутрішній світ, вони про пошуки себе в собі. Але не тільки. Вони про особистісне сприйняття світу, про спостереження за світом і змінами в ньому. Про діалог зі світом, зрештою. І з Богом. І з собою. Навіть назва книги натякає на певну самотність і особистісність такої поезії. Хоча разом із тим «Поезія келії» є у певному сенсі відкиданням самотності. Адже якщо завжди є адресат віршів, то і поговорити завжди є з ким, і помовчати також. А як можна бути цілком самотнім, якщо завжди маєш із ким поговорити? Ці вірші добре читати, коли почуваєшся самотнім, бо вони показують, що самотній – це не завжди сумний. Самотність може бути паузою, нагодою подумати про найголовніше. Помовчати і помислити. Не прогавити, як прийде Бог. І виб’є вікно.
КОЛИ ТВОРЧО І ДУХОВНО
Книга: «Вірші Феліцити»
Авторка: Оксана Луцишина
Читати з передчуттям натхнення.
Авторка: Оксана Луцишина
Читати з передчуттям натхнення.
Цього року за роман «Іван і Феба» Оксана Луцишина отримали Шевченківську премію. А поки Старий Лев друкує для читачів новий наклад цього роману, ми згадаємо ще одну книгу письменниці. «Вірші Феліцити» – яскравий і хороший приклад поезії авторки. А ще ця книга чудово підходить для читання, якщо ви творчо налаштовані і духовно піднесені.
я знаю Господи вiк конечний стебло надламаневсе що робиш і все чого не робиш Ти — вéлико
тихі черви благально мостяться попід брамами
тільки дай мені Господи ще побути метеликом
Ці вірші наповнені розмовами, пошуками і релігійними образами. Адресатом багатьох віршів є Бог, а серед героїв – біблійні персонажі, як до прикладу Йов. Сама Луцишина говорить, що не сповідує одну конкретну релігію. Натомість поетеса вважає, що кожен може бути собі «релігією і храмом». Втім, у своїй збірці вона звертається до буддистських і християнських символів. Вони чудово переплітаються з образами поета, творця чогось нового, які також помітні у книзі. Такі теми і поетичні форми, до яких вдається авторка, найкраще сприймаються, якщо читач із ними на одній духовній і творчій хвилі. Хоча, зрештою, такі вірші будь-кого зможуть на цю хвилю налаштувати…
КОЛИ ЗАКОХАНО
Книга: «Інші речі»
Автор: Юрій Іздрик
Читати так, аби розчинятися у словах. Віддаватися ритму віршів і власним емоціям.
Автор: Юрій Іздрик
Читати так, аби розчинятися у словах. Віддаватися ритму віршів і власним емоціям.
«Інші речі» – нова книга Юрія Іздрика, яка нещодавно з’явилась у продажу. У цій збірці нові вірші поета і давніші, уже добре відомі читачам, твори. А ще – цікава графіка і колажі, автором яких теж є Іздрик. «Інші речі» належать до тих книг, які приносять задоволення не лише від читання, а й від тримання їх у руках, перегортання сторінок і розглядання ілюстрацій. Словом, дуже красиве видання. Красиве і загадкове. Схоже на закоханість.
я дам тобі тишу
і трохи любовія стер свої губиоб тебе до крові
Хто знайомий із творчістю Іздрика, той знає, як по-особливому поет пише про почуття. Його вірші завжди насичені, як і самі почуття. Закохані інколи керуються емоціями частіше, аніж розумом. А поезію Іздрика так і потрібно читати – віддаючись емоціям. Розчиняючись у ритмі віршів, ідучи за ним, як за коханням, і дивлячись, куди він приведе. «Інші речі» – книга із дуже різноманітними віршами, тому читати її доречно завжди і в будь-якому емоційному стані. Але, мабуть, найкраще можна відчути цю поезію, коли почуваєшся закохано.
КОЛИ ПРИСТРАСНО
Книга: «Розарій»
Авторка: Анна Малігон
Читати зосереджено і уважно, як молитву на розарії.
Авторка: Анна Малігон
Читати зосереджено і уважно, як молитву на розарії.
Анна Малігон свою нову книгу віршів називала «поліграфічним шедевром». Катерина Сад, яка працювала над художнім оформленням збірки, і справді зробила цю книжку такою наповненою, що її енергетика випромінюється уже зовнішнім виглядом. Та головне у «Розарії», звичайно, тексти. І якщо ми говоримо про настрої і почуття, при яких найкраще читати книжки, то ця найкраще сприймається, коли читач пристрасний та емоційно наповнений.
Іноді їй здається, що краще б уже сліпа,вона причаїлася, мирно чекає, не відступа,
ніби ніяких зрад і тим паче ніяких драм,
і віри в ній стільки, що просто храм.
Але щовечора – так безоглядно – «в хлам»...
Вірші Малігон у цій книзі – різні. Поезії про війну і (не)повернення з неї, вірші про дитинство, про кохання і все найкраще та найгірше, що з ним пов’язано. Про інших і про себе. Але однією з головних речей, які об’єднують усі твори, є сильна концентрація пристрасті. Пристрасті молитовної, яка й молільникам із розарієм у руках. Молитва на розарії-вервечці не гучна і криклива, але дуже наповнена, вона вміщує в себе стільки всього, що важливо не втрачати концентрації. Так і з віршами Малігон. Вони вміщують у собі стільки різних тем, стільки образів і думок, що читати їх найкраще, коли в тобі стільки ж пристрасті, скільки в них.
КОЛИ ХОЧЕТЬСЯ ПОГОВОРИТИ
Книга: «Зимовий король»
Автор: Остап Сливинський
Читати і перечитувати. Обдумувати кожен образ і розмовляти з кожним героєм.
Автор: Остап Сливинський
Читати і перечитувати. Обдумувати кожен образ і розмовляти з кожним героєм.
«Зимового короля» Остап Сливинський називає своєю найкрасивішою книгою. Книгу художньо оформив Лесь Панчишин, і його малюнки вийшли неймовірно доречними текстам поета. Над ілюстраціями Панчишина потрібно подумати, і в них можна заблукати. А щось таке відбувається і коли читаєш Сливинського. Ти поринаєш іще не розуміючи їх, а потім починаєш один за одним бачити шляхи, якими можна вийти із вірша. Або продовжувати йти ще далі.
Вибач, я думав, тут нікого нема,і співав.
Кажуть, цю колискову співала ще Євасвоєму первістку Каїну, вона ні про що.
Про те, як хлопчик побачив сусідськудівчинку з повітряним зміємі закохався, мабуть.
Особливістю творів Сливинського є персонажі, діалоги, переказування і переспівування різних історій. У віршах Сливинського є біблійні і античні герої, вигадані і реальні персонажі. Поет говорив, що любить писати про людей. Поезія Сливинського часто є поезією персонажів. Ця книга чудово підходить, якщо вам хочеться поговорити. Відкривши її, ви розпочнете розмову з кожним із героїв віршів, кожен із них звертатиметься до вас. А, окрім цієї розмови, буде ще одна не менш важлива. Внутрішня розмова із собою, обговорення та обдумування віршів. З поезією Сливинського по-іншому не можна. Її треба читати і перечитувати. Потрібно говорити про неї і говорити з нею. І слухати, що вона розповідає.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно