"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Харлан Ганна
Що читати навесні: 7 родинних саг на будь-який смак
Сімейна хроніка є одним із найскладніших літературних жанрів. Адже робота над твором, події якого доволі часто охоплюють не менше століття, вимагає від автора не лише майстерності у побудові сюжету, а й клопіткої праці з історичними джерелами. Часто родинна сага стає способом осмислення історичної травми та пошуком шляхів її подолання.
 
Зібрали для вас відразу сім родинних саг, які допоможуть простежити зміни в кількох поколіннях однієї родини на тлі різних історичних епох.
 
«Не кажіть, що в нас нічого немає», Мадлен Тієн
 
«Партія казала, що бажання, як і розум та навички, це інструмент боротьби. Але любов, якщо вона передусім служила малому "я", а лиш потім більшому, насамперед – індивіду, і лиш опісля – народові, була зрадою революційних ідеалів, зрадою самої любові».
 
Мадлен Тієн – канадська письменниця малайсько-китайського походження, роман якої «Не кажіть, що в нас нічого немає» увійшов до короткого списку Букерівської премії 2016 року. Основна сюжетна лінія цієї родинної саги охоплює події від «культурної революції» 1966-1976 років, що мала на меті посилення одноосібної влади Мао Цзедуна та обернулась насильством, кровопролиттям і мільйонами зруйнованих людських життів, до «Різанини на площі Тяньаньмень» 1989 року.
 
Оповідь у романі ведеться від імені Марі Цзян, батько якої був відомим піаністом у Китаї, емігрував до Канади, але зрештою повернувся в Гонконг, де звів рахунки з життям. Одного дня на порозі квартири, в якій Марі Цзян живе з матір’ю, з’являється Ай Мін. Вона була учасницею протестів на площі Тяньаньмень, а тепер змушена тікати від репресій з боку китайського уряду. Дівчата розуміють, що їхніх батьків поєднувало щось більше, ніж звичайне знайомство, оскільки «намагаючись вижити в теперішньому, вони пожертвували майбутнім».
 
Пізніше зв’язок між Марі Цзян та Ай Мін обірвався, але Марі не втрачала надію відшукати подругу. Подорослішавши, вона вирушила до Китаю, щоб розкрити таємниці минулого та більше дізнатися про «ненаписану музику, про сповнені відчаю життя, про гіркі неправди, в яких вони переконували себе і які передали дітям». Та чи вдасться їй віднайти правду в країні, де впродовж багатьох десятиліть свідомо замовчують і приховують жахливі злочини комуністичного режиму?
 
«Бог дрібниць», Арундаті Рой
 
Бог Дрібниць обкладинка
Тираж закінчився
«Деякі вчинки містять кару самі у собі. Ніби спальні з вбудованими шафами. Скоро всім їм доведеться дізнатися про покарання багато нового. Вони з’ясують, що ті бувають різні за величиною. Що бувають просто таки величезні – як шафи з вбудованими спальнями. Що в них можна збавити й ціле життя, блукаючи поміж темними полицями».
 
Мистецький дебют індійської письменниці Арундаті Рой мав ефект бомби, що вибухнула. 1996 за право видати «Бога дрібниць» змагались відразу 8 видавництв, а вже наступного року твір був відзначений Букерівською премією.
 
У центрі сюжету цього роману – історія не тільки і не стільки родини, в якій «дядьки часом ставали батьками, матері – коханками, а двоюрідні сестри помирали й лежали в домовині». Передовсім «Бог дрібниць» став спробою авторки переосмислити строкату історію своєї маленької батьківщини – індійського штату Керала, на території якого кастовий поділ, християнство і комунізм переплелися настільки химерно, що «немислиме часом ставало мислимим, а неможливе можливим». Однак, попри це, кохання двох людей, що належать до різних каст, залишалось злочином, спокутувати провину за який можна лише ціною власного життя.
 
«Амадока», Софія Андрухович
 
«Але ти справді думаєш, що після смерти людини хаос її життя вичерпується і його мацаки послаблюють раптом тиск і завмирають? Думаєш, історія обривається назавжди? А може, навпаки? Може, якраз у цьому криється справжнє безсмертя: мотиви і наслідки дій померлого продовжують вібрувати у мотивах і діях живих, не маючи шансу стихнути?»
Новий роман Софії Андрухович потребує неквапливого вдумливого читання. В «Амадоці» авторка майстерно поєднала найбільше озеро в Європі, що непоясненним чином зникло з середньовічних мап, трагічну історію галицької родини та сучасність. Баал-Шем Тов, Григорій Сковорода, Микола Зеров, Віктор Петров – це далеко не повний перелік реальних історичних постатей, які промовляють до читача зі сторінок «Амадоки».
 
Розстріляне відродження, Голокост, АТО – своєрідні точки відліку, події, що стали визначальними в долі персонажів цієї родинної саги. Здавалося б, тут всього аж занадто багато, текст перевантажений деталями й описами, його цілком вистачило б на кілька самостійних романів. Але насправді в «Амадоці» немає нічого зайвого чи випадкового. Попри різноплановість зображених подій, книжка виглядає цілісною. Вона змушує замислитись над тим, наскільки ще багато в нашій історії залишилось «білих плям».
 
 
 
«Дім на краю ночі», Кетрін Беннер
 
«Як же дивно, що в такому місці, де кожен знає про твій кожен крок раніше, ніж ти його зробиш, де вдови обвішують тебе чотками, де старі гравці в скопу сварять тебе, де рибалки знать твоє ім’я ще до твого народження, людина все ще могла залишатись глибокою, ніби море, незбагненною, ніби велична темрява за стінами "Дому на краю ночі"».
 
Атмосферна родинна сага з вкрапленнями магічного реалізму, присмаком лімончелло та ароматом бугенвілій. Саме такими словами хочеться описати «Дім на краю ночі» британської авторки Кетрін Беннер.
 
Події цього твору відбуваються на Кастелламаре – крихітному острові, загубленому десь у Середземному морі. На початку ХХ ст. сюди прибув лікар Амедео Еспозіто, якому судилося не лише відновити старовинний бар і записувати місцеві легенди, а й стати патріархом великої сім’ї.
 
Історія чотирьох поколінь родини Еспозіто розгортається на тлі двох світових воєн, розквіту фашизму, економічних і політичних криз. Тут багато родинних конфліктів, таємниць минулого, що не дають спокою наступним поколінням, а також взаємної підтримки, щирої дружби та справжнього кохання. Тож ця книжка точно сподобається читачам, які хочуть відпочити душею і готові подумки перенестись в Італію на кілька приємних вечорів.
 
«Середня стать», Джеффрі Євгенідіс
 
«Я остання частина довгого складнопідрядного речення, а почалося це речення багато років тому та іншою мовою − отже, щоб дістатися до кінця, тобто до моєї появи на світ, його треба прочитати від початку».
 
У романі «Середня стать» американського письменника грецького походження Джеффрі Євгенідіса йдеться про три покоління родини Стефанідісів на тлі бурхливих подій ХХ ст. Втікаючи від війни між Грецією та Туреччиною, Лефті та Дездемона були змушені емігрувати до США. Вони вирішили побратись, хоча й приходились один одному рідним братом і сестрою.
 
Багато років по тому останній представник грецько-американського роду Калл Стефанідіс намагається реконструювати родинну історію, яка почалася з кохання рідних діда й бабці, продовжилася батьком, що одружився з троюрідною сестрою, і завершилась народженням інтерсексуала, доля якого була наперед визначена рецесивною мутацією п’ятої хромосоми.
 
«Книга Балтиморів», Жоель Діккер
 
«Багато хто поміж нами намагається знайти сенс у житті, та наше життя має сенс лише тоді, коли воно виконує три завдання: любити, зазнавати любові і вміти прощати. Решта – просто втрачений час».
 
Жоель Діккер – швейцарський письменник, що прокинувся знаменитим після публікації детективу «Правда про справу Гаррі Квеберта». Наступною книжкою автора стала родинна сага «Книга Балтиморів», завдяки якій читачі отримали змогу ближче познайомитись із сімейством Ґольдманів.
 
Як і в дебютному романі Діккера, оповідь у «Книзі Балтиморів» є нелінійною: епізоди сьогодення перемежовуються зі спогадами з минулого двох гілок однієї родини. Монклерівські Ґольдмани, до яких належав Маркус, завжди жили скромно. Натомість Ґольдмани з Балтимора звикли ні в чому собі не відмовляти. Різниця у статках батьків не завадила Маркусу потоваришувати зі своїм кузеном Гілелем. Коли ж до них приєднався названий брат Гіллеля Вуді, хлопчаки утворили Ватагу Ґольдманів. У спогадах Маркуса ці роки виглядають ідилічними, проте все пішло прахом через велику Драму, яка зруйнувала не лише дружбу, а й життя юнаків.
 
Будучи в дорослому віці, Маркус Ґольдман поступово подумки повертається до подій, що передували Драмі, та намагається зрозуміти, чи можна було її уникнути. Поступово окремі спогади з минулого об’єднуються в трагічну історію однієї родини, яка виявилась безсилою перед викликами долі.
 
«За лаштунками в музеї», Кейт Аткінсон
 
«¾ Минуле – це те, що ти лишаєш за собою. ¾ Дурниці. Минуле – це те, що ти забираєш із собою».
 
Британська письменниця Кейт Аткінсон відома насамперед як авторка детективів, проте й родинні саги, що вийшли з під її пера, також варті уваги. «За лаштунками в музеї» – дебютний роман Аткінсон, в якому йдеться про кілька поколінь нічим не примітної, окрім нещасть і абсурдних ситуацій, родини.
 
Оповідь розпочинається з моменту зачаття Рубі Леннокс. Її життєпис міг би видатися читачам цілком тривіальним, якби авторка не перетасувала біографію оповідачки з долями її численних предків. Спочатку складається враження, що Аткінсон навмисне намагається заплутати читача, адже без генеалогічного дерева в цій захопливій родинній історії доволі складно зрозуміти, хто кому ким приходиться. Проте зрештою виявляється, що родинні зв’язки не настільки важливі, як відлуння трагічних подій минулого в сьогоденні.
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage