Попри-все-країна — країна, про яку попри-все-пишуться-вірші. У віршах цих — сьогоднішніх, живих, обтяжених гіркотою і світлом — багато зникомого, згубленого. Тлом для них слугує війна, себто втрата. Але промальовується на цьому тлі передусім любов, себто надія.

Любов цієї книжки — як найглибша рана і найбільше надбання, як сенс того, що відбулось і склалося в слова.

Слова цієї книжки, що зростаються, допомагаючи одне одному пояснити самих себе, свідчать про недостатність колишніх можливостей мови. Натомість уперта віра в ритм заспокоює й змушує тебе долучитися до співання цих пісень кінця, пісень переходу.

Голос цієї книжки — як намацування втрат, безжалісний реєстр того, що відійшло і зникло, фіксація всього, що відібрало море, — чи то йдеться про твій дім, чи то про твою любов, чи то про твоє серце.

Сердечність цієї книжки наскрізно елегійна, вона нагадує — «що більша любов, то більша ціна». Це ті знання, що їх добре завчили дівчинка-туга і хлопчик-біль. Завчили, усвідомили і ось тепер свідчать.