«Видавництво Старого Лева» видало сильну й щемку книжку віршів Артура Дроня «Тут були ми». Це – перша книжка автора, і це книжка «з війни». Втім, і перше і друге в око не кидається – поет, як на мене, тонко й виважено вибудовує свою інтонацію, виводячи її поза межі репортажності й автобіографізму. Війна тут – загальний стан повітря, яким ми дихаємо, простір, в якому ми всі опинилися, наповнений голосами і постатями, ретельно прописаними, впізнаваними й переконливими. Як говорить сам автор, «якщо й варто писати про щось під час війни, то не про війну, а про людей». Така Мілошівська оптика та акустика, що вихоплює з простору війни передусім «голоси бідних людей», робить вірші гіркими, проте лишає в них звучання надії, що нині, мабуть, особливо цінно й рідкісно. Одне слово, щиро всім раджу.