"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Дронь Артур
Саллі Руні про серіал «Нормальні люди»
Ви уже дивилися серіал «Нормальні люди», знятий за мотивами однойменної книги Саллі Руні? Роман ірландської письменниці став таким популярним, що зйомки екранізації розпочались вже наступного року після виходу книги. Прем’єра серіалу, створеного Element Pictures, відбулась у квітні 2020 року на BBC Three та Hulu.
 
Перед прем’єрою екранізації письменниця поспілкувалася з журналістами BBC та розповіла про адаптацію книги для екрану, пошук акторів та свої улюблені сцени. Пропонуємо прочитати переклад цього інтерв’ю, а потім одразу виділити найближчий вікенд для перегляду серіалу!

— Чи могли б ви розповісти нам про процес адаптації книги для екрану? Це було захопливим чи, можливо, довелося зіткнутись із труднощами?
 
— Найбільшим випробуванням адаптації книги була спроба зробити інтимне внутрішнє життя персонажів розбірливим за допомогою зовнішніх дій. Певним чином «Нормальні люди» — це роман про відмінності між зовнішнім та внутрішнім «Я» персонажів, тому нам довелося знайти нові способи зобразити ці відмінності на екрані. На всіх етапах адаптації моя співавторка Еліс Бірч допомагала впоратися з цим викликом.
 
— Чи були ви задіяні в процесі кастингу? Які якості ви шукали в Маріанни та Коннелла і як відчули, що знайшли потрібних акторів?
 
— Так, я була залучена у процес кастингу з самого початку, але усвідомлювала, що не хочу, аби мої стереотипні уявлення про персонажів вплинули на підбір акторів. Ми знайшли Пола досить швидко, і миттєво зійшлись на думці, що він стане нашим Коннелом. Тоді нам довелося трохи довше шукати Дейзі. Але щойно вони опинилися на екрані разом, було очевидно — вони ідеально підходять одне одному.
 
— Чи могли ви відвідувати знімальний майданчик? Якщо так, то чи було дивним бачити, як створений вами світ ожив?
 
— Так, у мене була змога побувати на знімальному майданчику. Безумовно, було дуже дивно проходити по різних кімнатах будинку Маріанни — щоразу дивувалася, коли все точно відповідало тому, що я собі уявляла, і також видавалось дивним, коли картина відрізнялась. Напевно, найдивніше було бачити, скільки людей бере участь у створенні телевізійного шоу. Скрізь були люди! І всі вони — висококваліфіковані спеціалісти у своїх галузях. Коли ми говоримо про написання книги, то насправді у цьому ділі потрібна лише одна людина. Хоча, звичайно, я здогадувалась, що знімальний процес відрізняється масштабами, але все одно це стало шоком під час відвідування знімального майданчика.
 
— Вам було принципово важливо, щоб «Нормальних людей» знімали в Ірландії?
 
— Я думаю, що це було важливо для всіх нас із самого початку. Події у книзі розвиваються в маленькому вигаданому містечку в графстві Слайго та в кількох конкретних місцях у Дубліні. Чесно кажучи, ніхто з нас не відчував, що ці місця ідеально підходять. Однак ми прагнули підлаштувати територію та дотримуватися відповідності до конкретних особливостей історії, і я гадаю, що це стало важливою частиною шоу. 
 
 
— Чи є якась сцена, яку ви з нетерпінням чекаєте побачити на екрані?
 
— Мої улюблені сцени — це завжди ті, де Маріанна та Коннелл розмовляють наодинці. Я думаю, що з самого початку ми з Ленні однаково відчували, які сцени були найважливішими, тому я була впевнена, що ми маємо схожі погляди на адаптацію. Я рада бачити, як він переніс ці моменти у серіал.
 
— Побачивши, як Пол та Дейзі ніби оживили на екрані Маріанну та Коннелла, чи змінило це ваше сприйняття їхніх стосунків?
 
— Думаю, це, мабуть, допомогло мені відчути себе трохи відірваною від героїв, в хорошому сенсі. Поки я писала роман, була абсолютно наодинці з Маріанною та Коннелом, і вони справді часом наслідували мене. Написання сценарію для шоу було іншим досвідом, і це дозволило мені побачити героїв по-новому, ніби ззовні. Я відчула до них жалість, яку не відчувала, пишучи книгу.
 
— Які ваші очікування? Що аудиторія може отримати від серіалу? 
 
— Ні в книзі, ні в серіалі немає жодних уроків моралі. Якщо реальність цих персонажів переконлива, то, можливо, це демонструє, що такий тип стосунків між двома людьми можливий. Але не більше цього.

Переклад — Мар’яни Гудзій.



Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage