Знаєте, за що я люблю детективи та трилери? Окрім динамічного сюжету, неочікуваних твістів та яскравих героїв. Я люблю ці жанри за те, як легко можна перевірити навички детектива та висунути власні теорії щодо вбивці. У книжці «Ромео» ви можете зробити так само, але це не основна причина, чому історія мені сподобалась настільки, що книжку обсягом у 627 сторінок я прочитала за два дні. Отже, пропоную разом зануритись у світ кривавих убивств та химерних головних героїв.

 

Детектив, витриманий роками

Еліз Тайтл видала «Ромео» у 1996 році – за 27 років до перекладу в Україні. Свою письменницьку кар’єру вона почала у 1984 з історичного любовного роману «Playing It Safe». Після цього на шляху до «Ромео» авторка написала ще понад 50 романів у різних жанрах. На момент написання свого бестселлеру письменниця працювала психотерапевткою у в’язниці. За словами самої Тайтл, тоді написання похмурого та кривавого трилеру допомогало їй долати стрес на роботі. Після публікації «Ромео» авторка ще майже 20 років працювала на стику трьох жанрів: трилеру, детективу та любовного роману.

У 2023 бестселлер про серійного вбивцю дійшов і до України. То про що «Ромео» і чому він може вас розчарувати у психотерапії? Про це – далі.

 

Ромео: невдаха-одинак чи небезпечний маніяк?

Історія починається з вбивства. Здавалось би, це очевидний початок для жанрової книжки. Однак у цій історії на перших сторінках жорстоко вбивають психотерапевтку, яка досліджувала поведінкові патерни Ромео – головного маніяка та злодія у творі. Для нього Мелані Розен не перша і не остання жертва. Його збуджують влада та жіночий страх. Він постійно у пошуку нових жертв. Ромео бачить кожну, однак для всіх він лишається лише примарою.

Протягом усієї історії ми будемо читати нотатки Мелані Розен, в яких вона дає читачу краще пізнати натуру сексуального маніяка Ромео:

 

«Потреба Ромео вбивати перед зґвалтуванням є ключовим елементом його ритуалу. Бо, досягаючи оргазму, він – як усі ми – втрачає контроль і стає вразливим…А він не може допустити, щоб жертви ставали свідками його слабкості, боячись, що вони скористаються нею. Лише мертвими ці жінки нічим йому не загрожують»

 

Після жорстокого вбивства жінки, яка була близька до розкриття особи вбивці, сюжет зміщується на сестру Мелані – Сару. Сара – типова інтровертка-одиначка. Вона працює у Центрі реабілітації за мінімалку, має проблеми з довірою та холодні відносини із сестрою та батьком. Усе життя Сару та Мелані порівнювали. Мелані пішла по стопах батька та стала успішною психотерапевткою, яку запрошували на телебачення та ставили за приклад у професійній сфері. Сара лишилась у тіні старшої сестри. Що, зрештою, внесло не прохолоду – вічну мерзлоту між жінками. Після новини про жорстоке вбивство Сара отримує послання від Ромео, з якого розуміє: вона – наступна жертва.

І далі починається психотерапевтично-трилерна історія, вміщена у 627 сторінок. 

 

Психотерапія: ліки чи отрута?

У «Ромео» Еліз Тайтл багато уваги присвячує психології героїв та внутрішній мотивації. І це точно грає історії у великий плюс. Завдяки спогадам Сари Розен про дитинство, аналізу відносин із сестрою та батьками та саморефлексії читач розуміє персонажів. А головне – співчуває.

Однак є й побічний ефект після прочитання «Ромео»: здається, що психотерапія не працює, а психотерапевти – ще більш травмовані, ніж пацієнти. Можливо, це дуже суб’єктивно, проте такий посмак все ж лишився. А що ж по загальних враженнях?

 

Читати «Ромео» або пройти повз?

«Ромео» – немаленька цеглинка, яку я подужала за два дні. Мала шанс впоратись і за день, однак вирішила трохи поспати. Книжка витягає читача із реального життя, кидає в захопливий сюжет та змушує разом із Сарою Розен шукати вбивцю сестри. Вона написана легко, динамічно і з використанням неочікуваних сюжетних твістів. Окрім цього, кожен із головних персонажів має сильну мотивацію та обґрунтування тих чи інших вчинків. Герої логічні, послідовні та (що цікаво в контексті історії) травмовані. Останнє впливає на зацікавленість читача у кожному персонажі та співпереживання.

        Раджу читати «Ромео» у трьох випадках:

 

•   Якщо ви любите закручені сюжети в трилерах;

•   Якщо ви любите персонажів із прописаною мотивацією;

•   Якщо ви втомились під серйозної літератури та хочете трохи відволіктись;