«Усе в цьому світі або заради любові, 

або через любов, або не має значення»

Є історії, про які можна говорити нескінченно довго. Шукати приховані сенси, алюзії, знімаючи прошарок за прошарком, неначе лушпиння із цибулі. І новинка від популярного українського письменника Ілларіона Павлюка саме така! Ще до офіційного виходу в продаж вона заінтригувала, розхвилювала серця і душі українських читачів. І не дарма! То ж, спробуємо розгадати феномен чергового шедевру від письменника. Обіцяємо обійтися без спойлерів! Але це буде ну ду-у-уже складно!

На перший погляд, сюжет книги не викликає здивування. Принаймні перші кілька речень: 9-річний хлопчик (Ой, ця дев’ятка, яка переслідуватиме читача усю історію!) разом зі своєю мамою прилітають із Материка на засніжений, холодний і загадковий острів. Еміль — звичайний школяр. Його мама — звичайнісінька собі вчителька. Але… все далеко не так просто, як здається…

Адже мати Еміля, Ольга Ігорівна, кожної ночі забуває, хто вона, і сину доводиться наново їй нагадувати. І про їхню спільну найглибшу рану, що кровоточить і досі, сімейну трагедію, теж. А сам Еміль, Хлопчик-без-Сну, ночами мандрує уявними світами й не може зімкнути очей уже кілька років.

Перші кількасот сторінок поєднують будні школяра 80-х років минулого століття і химерні, фентезійні, містичні події.

А далі… Починаються справжня фантасмагорія і містифікація. Нашарування давньослов’янської, єгипетської та ісландської мітологій, числові коди та Ключі, дев’ять світів, Валлове віщування, Криниці Долі, Маяк Мадґулу, Хенті-Менті й ще багато-багато іншого…

Емілю доведеться пройти складний шлях, із незліченними перешкодами й перепонами, і спробувати врятувати маму, брата, світ (можливо, навіть не один!) і, врешті решт, самого себе… Що, інколи, буває найтяжчим…

Непосильна ноша, як на дитину… Тим паче в просторі, де час іде навспак, а в завихреннях можна залишитися назавжди, допомоги шукати немає звідки, а сумніви стискають твоє маленьке серце сталевими лещатами… Але хіба не всі діти герої?! Адже кожного дня, у нашій реальності, їм доводиться стикатися із ситуаціями, до яких вони зовсім не готові…

Дорослішання — завжди болюче. Стосунки батьків із дітьми — ніколи не бувають ідеальними. Але Любов — єдине, що надає всьому сенс.

«Згадай мрію й вигадай двері, через які можна туди потрапити»

У книзі, за словами самого автора, дуже багато автобіографічних моментів. Мандри темними сторінками дитинства, стосунки із батьками, перші найболючіші втрати… Ця історія є для Ілларіона Павлюка дуже особистою і деякою мірою терапевтичною. Він написав її для себе, своїх дітей, і, звичайно ж, для нас, читачів. І кожен книголюб знайде в «Книзі Еміля» щось своє. Можливо, щось спрацює як тригер. А деякі моменти — як натхнення. А найбільше розповідь змусить задуматися над своїм життям, над поняттями честі, гідності, ціни правди і брехні, людського життя та пам’яті, щирої мрії, прощення, любові, світла, материнства й ще багато-багато іншого.

Можливо, відклавши вбік книгу, ви захочете змінити щось у своєму повсякденному бутті. Може бути, змінити все кардинально, стати іншою, кращою версією себе. Або просто підійти до рідної людини, і сказати, як ви любите її. Або прошепотіти це подумки…

Книжку читати можна й не занурюючись у міфологічні складові, не звертаючись до Google за роз’ясненням невідомих назв і імен. Але, повірте, розібратися «що й до чого» в цій неймовірно захопливій, фантастичній, психологічній, драматичній, емоційній і мудрій, багатошаровій історії буде набагато цікавіше!

Межа між реальністю і фантазією тут настільки тонка, мов ниточка, що може в будь-який момент перерватися…

«Західний вітер перетворить мене на кипарис…»

Насправді, у цьому романі-товстунці розкривається і переплітається дуже багато актуальних для кожного читача тем, переживань, емоцій і почуттів. Провина, апатія, безнадія, багато болю, травматичного досвіду; заздрість, зрада, розчарування, лицемірство, аб’юзивні стосунки… Але разом із тим: всепереможна натхненна любов, мрія, надія, віра в краще, світло дитячої душі…

Цей літературний шедевр варто читати не тільки очима… А ще й серцем… Як, до речі, й інші книги автора.

«— Лазурове полум'я перестало відбиватися в його душі.

— Чому ?

— Бо вона зблякла»

Читач познайомиться із безліччю цікавих, харизматичних, неоднозначних персонажів: Братами Високими (Високим, Таким Самим Високим і Третім, Тлумачем-Якого-Не-Було) йотунами, русалками, Одіном та іншими.

І якщо читач після того, як перегорне останню сторінку видання, не знайде для себе відповіді, що і хто таке Лазурове Полум’я, Сорме Тупе, хто ж такі доньки Еґіра, що насправді пов’язувало Б’юле, Аврору й Еміля (а також ким він є і може стати), а також усе про равликів, рішату-рішту, то радимо завітати у Threads, а також подивитися інтерв’ю Ілларіона та книжкові огляди й рецензії на книжку. Обіцяємо, ви знайдете відповіді на всі ваші запитання!

У «Книзі Еміля» немає нічого випадкового. Жодного числа, імені, події чи назви. Тому Ілларіона Павлюка можна назвати сучасним українським літературним генієм. І загальний тираж книжки в дев’яносто тисяч примірників ще один тому доказ.

Бонуси для читачів

Бонус 1: книга ідеально підходить для обговорення в книжкових клубах та в будь-яких спільнотах справжніх книголюбів.

Бонус 2: примірники видання для передпродажу мали суперобкладинку-карту, «сердечну мапу», на якій можна знайти (побачити/розгадати) загадкові ключі.

Бонус 3: поезія Б’юле, як окремий вид насолоди, що змушує душу співати!

Бонус 4: цитати, що проникають дуже глибоко у самісіньке серце.

* * *

«Я намагалася з'ясувати, що це взагалі таке – «поганий друг» і навіщо він потрібен. Виявилося, це той, хто хоче дружити, але не вміє. Що це не погана людина, а просто той, кого не навчили, що таке бути другом»

* * *

«Підлість у відповідь на підлість — це ніяка не справедливість, а просто ще одна підлість, розумієш?» 

* * *

«Погодься, врятувати чуже життя — це вже не даремно прожити власне»

* * *

«Вірити треба в любов. Решту – враховувати»

* * *

«Шлях до мрії важливіший за саму мрію»

Читач буде розмірковувати про нерозкриті таємниці й загадки книжки ще тижні після прочитання. Як показує практика, до окремих чутливих осіб персонажі історії приходять навіть у снах!

Тож захопливої подорожі до самого себе, дорогий читачу!

«— Що робитимеш потім?

Пройду Світлу Путь.

Гадаєш, це можливо?

Гадаю, нею варто йти».