Елізабет Ґілберт майстерно описує жінок та їхні життя. Вона пише про тілесність, самореалізацію, пошук себе та любов у всіх її проявах. Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшло оновлене видання письменниці «Природа всіх речей». Це книга про життя науковиці Алми Віттакер у XIX столітті. У той час становище жінок було обмежене роллю матері та жінки, що значно ускладнило науковий шлях головної героїні. Ми проаналізували роман та зібрали для вас кілька порад, якими поділилась би сама Алма.

Порада №1

Знайдіть те, що вам до душі, та тримайтесь цієї справи до кінця.

Багато порад із саморозвитку говорять про те, що не варто орієнтуватись на успіхи інших людей та порівнювати себе із ними. І Алма Віттакер це б підтвердила. Вона досліджувала мох тоді, коли увесь світ шаленів за екзотичними фруктами та квітами. Чи орхідеї красивіші, аніж мох? Певно, що так. Але Алма досліджувала мох. Вона не копіювала інших, а зосереджувалась на своїй справі.

«Її уперта наполегливість теж дала своє. З кожним роком Алма все глибше пізнавала царство моху й тепер розуміла, чому його ніхто досі ретельно не вивчав: пересічній людині здавалось, що там немає що досліджувати».

 

Порада №2

Не бійтесь ставити запитання та дискутувати.

Батьки Алми завжди заохочували дівчинку до дискусій із гостями. В помешканні Віттакерів не було місця для усіляких стереотипів щодо молодих жінок. Тому головна героїня виросла допитливою та інтелігентною жінкою. Вона чудово засвоїла мистецтво дискусії та завжди відстоювала свої позиції у компанії старших чоловіків.

«Ти — жінка і, ясна річ, завжди матимеш моральну вищість над чоловіками, але якщо не порозумнішаєш і не почнеш захищати власні позиції, з твоєї моралі буде мало зиску».

Порада №3

Говоріть про свої потреби.

Це важлива навичка, якій має навчитись кожна жінка. Адже з дитинства жінок вчать замовчувати свої бажання та у стосунках користуватись «натяками та загадками». Вміння чітко пояснити, що ти саме хочеш, — це чудовий спосіб будувати правильні стосунки з іншими.

І Алма Віттакер це б підтвердила. Історія її кохання з Емброзом Спайком романтична та сумна водночас. Чому? Кожен читач та читачка мають змогу це дослідити на сторінках роману.

 

Порада №4

Краще помилитись, аніж не використати можливість.

Алма Віттакер виявила, що мох змінюється з часом. Простими словами, вона відкрила еволюцію живих створінь швидше за Дарвіна. Головна героїня могла стати першовідкривачкою та отримати всесвітню славу, але зашкодило їй те, що властиве більшості жінкам. Страх помилятись.

Алма на своєму прикладі демонструє нам, що краще спробувати та отримати досвід, аніж пропустити можливість.

«За все життя мені спала на думку одна оригінальна ідея — і, як виявилось, важлива, така, що могла зробити мене знаменитою — але я побоялась розповісти про неї іншим і змарнувала свій шанс».

 

Порада №5

Ніколи не опускайте руки.

Алма Віттакер була копією свого батька. Неприваблива, дебела жінка із неслухняним волоссям та складною долею. Вона не підпадає під стереотипи «тендітної головної героїні», на яку точно чекатиме гепі енд із принцом. Елізабет Ґілберт без зайвих прикрас змальовує ціле життя жінки у XIX столітті. Звісно, було багато жалю та втрат. Проте Алма Віттакер ніколи не здавалась та не дозволяла собі розчинитись у жалості до себе.

«Завдання — витримати випробування життям якомога довше. Шанси на виживання мізерні, бо світ — не що інше, як нагромадження бід і незгасне горнило страждань. І ті, що виживають, формують цей світ, попри те, що світ одночасно формує їх»

Алма Віттакер — складна героїня. Цілком можливо, що у XIX існували десятки жінок-науковиць, схожих на неї. Можливо, вони були значно талановитіші, аніж відомі чоловіки того часу. І цілком реально, що теорія еволюції не народилась у думках одного лише Чарльза Дарвіна. Жінки дуже довго були у затінку, але це не завадило їм робити наукові відкриття та досліджувати світ. І Елізабет Ґілберт створила цілу історію про таку героїню.

«І останнє, найважливіше усвідомлення: вона зрозуміла, що світ ділиться на дві категорії: тих, хто щосили хапається за життя, і тих, хто здається і вмирає».