"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Білецька Наталія
Пригоди скарбошукачів в «Артеку»
Random
Ті, хто хоч раз побував у дитячому таборі, читатимуть книгу Андрія Бачинського з ностальгічною посмішкою на обличчі. Бо ж за ранковими зарядками, вечірніми дискотеками і обмазуванням зубною пастою ховається багато хороших спогадів та вражень. Для інших ж ця історія може здатися веселою пригодою.
 
На сторінках книги перед читачем постає вереснева зміна дитячого табору «Артек». Оленка, Сашко, Антон та Сергій – головні персонажі, кожен із яких «виборов» путівку туди. Усі вони різні, з різних куточків країни, з різними інтересами. Але об’єднує їх жага до пригод.
 
І ось, після випадкового нічного знайомства, ці діти стають компаньйонами у захопливій справі – пошуку втрачених діамантів Міледі, а згодом й розкритті інших таємниць. Все би було добре, якби на території табору не переховувались злочинці. Але коли поруч є друзі, з будь-якої халепи можна знайти порятунок.

 
Здавалося б, а чому одна юна дівчина товаришує з хлопцями? Насправді саме склад такої команди збільшує читацьку аудиторію (бо ж книгу можуть читати усі), і, водночас, розбивають гендерні стереотипи, бо ж захоплюватися різними загадками й таємницями можуть і дівчатка.
 
Герої, яким близько 13-14 років, дуже кмітливі. Вражає, на скільки легко вони можуть адаптувати свої знання до якихось інших речей. Як-от використати листя лопухів замість взуття чи нитки і стенд для створення «карти скарбів». Звісно, дещо тривожить надмірний героїзм цих дітлахів, бо ж, насправді, відсутність страху перед кількома здоровилами-грабіжниками з ножами в руках – не так уже й добре у нашому світі.
 
За усіма цими пригодами можна знайти і багато повчального. Наприклад, ніколи не здаватися, навіть якщо ваш скарб – старий скафандр. Зажди підтримувати друзів; не втрачати голову, коли потрапиш у небезпеку, а думати, як викрутитися із ситуації, бо завжди є вихід. А ще ця книга вчить любити те, що маєш, і людей, які оточують. Яскраво підкреслює це момент, коли герої роздумають, на що витратити гроші від продажу діамантів Міледі. Перш за все, діти хочуть допомогти батькам та людям, які вклали чимало сил в їхнє виховання і розвиток: «…батьки зможуть поїхати на відпочинок за кордон. А бабусі можна буде подарувати електронну читалку», «…професійне покриття на бігову доріжку для спортивної школи», «…купити величезну пачку підгузків для наймолодшої сестрички, щоб мама безперервно не прала за нею пелюшки. Ну й ремонт у хаті хоч який здався б…», «Куплю татові машину! Таки легше буде». І, врешті, захоплює на скільки щиро герої радіють простим буденним речам, вражають їхні відкритті для світу серця.
 
Привертають увагу і краєвиди Криму, а також історії, які розповідають дітям працівники табору. Включення таких уривків є досить пізнавальним не лише для дітей, але й дорослих мандрівників.
 
І звісно не слід забувати і про те, що дитячий табір – це можливість знайти нових друзів. І саме такою «вічною дружбою» завершується книга.

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage