Тільки-но я перегорнула останню сторінку книги «Світ у вулкані. Срібний і червоний» Ольги Максимчук, як мені одразу ж нестерпно захотілось прочитати продовження, зануритися у нові пригоди близнюків Брумів і Агави Мідного та дізнатись розгадки усіх таємниць і секретів загадкової країни Кремантури! І ось, нарешті, з’явилася така можливість! Адже  продовження дилогії, «Світ у вулкані. Дощ-убивця» вже у наявності!

Дивовижна Синя країна та діти із блакитними очима

«Здавалось, кожній історії просто 

було потрібно, щоб хтось її почув»

Соня і Марко Бруми (як і їх однокласник Агава) повернулися з Кремантури і ходять до школи, але мороки у них добряче додалося! Соня робить вигляд, що нічого не пам’ятає про загадкову країну, у якій побувала, а Марко хоче вберегти сестру від будь-яких небезпек (та щось йому це кепсько вдається). Діти відчувають, що небезпечна Ямма та Сірі (які перетворюють радісних та завзятих людей на сумних та збайдужілих) готуються до вирішального двобою...  І це буде щось грандіозне!

Разом із героями книги читачі побувають на уроках Життя (які проводить кумедна  Мо із дзвінким сріблястим сміхом), Агава Мідний приведе  книголюбчиків на конюшню «Дикий Захід», де вони потоваришують із гордовитим конем Іскрою та почастують його духмяною соковитою грушкою;  політають на Білому вороні, будуть мчати  на конях із вогняними гривами, розмовляти з драконами, спати у лялечках метеликів,  побачать вирішальний двобій Іскри та Сірого і навіть допоможуть врятувати світ! Цікавезні на книголюбчиків пригоди чекають, скажіть?!

А розгадати усі таємниці повісті – переконана, такий квест захопить усіх затятих читак!

Куди зникла казкова бабуся Варвара, чиє грушеве варення було таким смачним і солодким, що одразу робило настрій кращим, а її оповідки про чарівні світи розбурхували уяву і дозволяли повірити у неможливе?! І чи має до цього стосунок загадковий Езра, якого зі сльозами на очах згадувала Варвара у своїх розповідях?!

Ким насправді є вчителька математики Какунція, із єхидною посмішкою і пронизливим голосом?!

У цій історії переплітається неймовірно багато чарівних історій, оповідок та легенд.

Наприклад, про Синю країну, у якій метелики плетуть кокони на деревах, а діти вмощуються у них, сплять та слухають Синій дощ, який не припиняється роками…

«…Країна Синього Дощу була інакша. Синьоокі не боялися тих злив. Перед ними зло робилося безсилим, бо вони вміли перетворювати його на добро. Страх – на добро. Гнів – на добро. Байдужість – на добро… Їм не було це важко. Бо синьоокі відрізнялися від решти світу».

«В кожній краплині того дощу була якась історія. Звичайна людська історія. Про зраду, розчарування чи брехню. І щойно вони починали її чути – біль зникав. Здавалось, що кожній історії просто було потрібно, щоб хтось її почув. Так повторювалось сотню й тисячу разів. Синьоокі забирали біль – а віддавали радість. Знов і знов. Аж поки небо переставало плакати і з’являлося сонце. Тоді дерева зацвітали білими квітами й синьоокі прокидалися. І їхні очі ставали ще більше схожими на небо».

Знову почують читачі й про Кремантуру, де дракони, розміром із невеличку квіточку, товаришують  та розмовляють із дітьми, а швидкі червоногриві коні разом зі своїми вершниками допомагають рятувати світ і вірять у справедливість та силу любові…

Добро & зло: протистояння

«Дві великі сили завжди боролися за цей світ: Добро і Зло».

Ця історія – про вірність і про зраду, про образи та каяття. Про прощення та сміливість йти вперед, незважаючи на сумніви чи перешкоди.

Дилогія «Світ у вулкані» розкаже нам про дружбу, сильнішу за байдужість та про Любов, яка завжди живе у наших серцях, чекаючи нагоди розкритися, мов прекрасна квітка розкриває під променями сонечка свої пелюстки. У дилогії переплітаються та відблискують різноманітними кольорами десяток різних оповідок: про країну Дощів та країну Сонця, про дружбу коня із метеликом, про Срібного дракона та Білого Ворона, про рудочубого хлопця та близнюків, які боротимуться проти Ямми та Сірих… Нелегке таке завданнячко, нічого не скажеш!

Але на те й існують  герої, правда ж?!

У підсумку, дилогія розповідає нам про два вічні явища: добро і зло.  І про їх боротьбу, протистояння. Адже найголовніше – раз і назавжди вирішити, на чиєму ти боці, і намагатися не звертати із вибраного шляху. А якщо ти навіть помилився –  не боятися вчасно повернутися назад, вибачитися, спробувати змінити щось у своєму житті на краще.

«Чи ти, уважний читачу, коли-небудь – хоча б один-єдиний раз – пробував вимовити це коротке слово? Прошепотіти чи закричати: «прости…» Ні? Тоді ти ще не знаєш, як важко його вимовляти. Для цього треба мати велике серце».

Неймовірна фентезійна дилогія від української авторки, яка надовго залишиться у вашій пам’яті та серцях!

Ілюстрації Іви Михайлян чудово передають загадкову, містичну, подекуди похмуру атмосферу завершальної частини дилогії, завдяки малюнкам читач зможе мов наяву побачити дивовижні, загадкові світи, створені фантазією та уявою Ольги Максимчук  і пережити усі небезпечні пригоди разом із  Сонькою, Марком та Агавою…

Фантастичних вам читань!

«Ти просто дихай – і дивися в небо…»