Робота над парфумами – це справжнє мистецтво! І головна героїня книги «Парфумерний щоденник Зої» авторства Олександри Орловою з ілюстраціями Андріани Чуніс вперто планує його опанувати, адже природа наділила її надзвичайно чутливим носом. Дівчинка заводить свій щоденник, куди занотовує цікавинки зі світу парфумів: про відомих парфумерів, історії створення популярних ароматів та багато секретів з парфумерного життя. Запрошуємо і вас зазирнути за лаштунки цієї ароматної галузі та дізнатись кілька цікавих фактів.

***

Є така професія — «ніс»! Вигадали її французи, та й так і назвали — le nez. Це майстер-парфумер на виробництві або просто від природи обдарована людина, ніс якої розрізняє тисячі ароматів! Робоче місце парфумера називається «Парфумерний оргaн». Це професійний стіл «носа», оздоблений поличками, на яких сотні флакончиків з ефірними оліями розташовані за відповідними тональностями. Парфумер безпомильно знає, де стоїть кожний флакон, як музикант знає кожну клавішу на оргaні.

***

Кожен аромат складається з певних компонентів, які по-різному проявляються після нанесення. Верхівка піраміди — початкова нота, яка відчувається найпершою й швидко розсіюється. Середина піраміди — «нота серця», той аромат, який розкривається поступово і може триматися годинами. За це його і вподобують. Основа піраміди — базова нота, вона відчувається не одразу, але «тримається» кілька годин після нанесення парфумів. Базові ноти формують так званий «шлейф», коли аромат наче пішов, але його ще можна вхопити за хвостик!

***

Французький парфумер і нащадок одного з найстаріших парфумерних будинків Жак Ґерлен розробив низку ароматів, надихаючись різними витворами мистецтва. Так розкіш індійського палацу Тадж Магал, що був присвятою коханій жінці імператора Шах-Джахана, надихнула Ґерлена на створення парфумів «Shalimar» . Під враженням від опери італійського композитора Джакомо Пуччіні «Турандот» парфумер створив аромат «Liu», а роман Антуана де Сент-Екзюпері «Нічний політ» надихнув його на однойменний парфумерний витвір «Vol de Nuit».

***

Коли американська парфумерка Есте Лаудер запропонувала свої парфуми відомому універмагу «Ґалері Лафаєт» у Парижі, їй одразу відмовили, оскільки адміністрація найвідомішого магазину Франції не цікавилась американською продукцією. «Дарма!» — вирішила Есте Лаудер, зайшла у парфумерний відділ — і немов випадково розбила посеред нього пляшечку своїх парфумів «Youth Dew» («Молода роса»). За кілька хвилин приміщенням розвіявся приємний аромат, а покупчині запитували, що це за чудові парфуми і де їх можна придбати. Так «Youth Dew» Есте Лаудер стали першими американськими парфумами, що продавалися в центрі Парижа.

***

Аромат старих книжок, або як його ще називають — «бібліотечний запах», настільки впізнаваний, але водночас загадковий та унікальний, що його вивчають науковці в університетах і дослідницьких лабораторіях. Те, що ми сприймаємо як аромат старих книжок, є наслідком руйнування целюлози у паперових сторінках. У ньому виділяють ноти мигдалю, ванілі, зелені, квіткового і навіть рибного запаху. У книжках, надрукованих раніше XIX століття, присутній яскравий запах житнього хліба, оскільки склад паперу тоді відрізнявся від пізнішого. Звісно, багато кому спадало на думку відтворити аромат старих книжок у парфумах. Найвідоміші з них — парфуми американського «носа» Крістофера Бросіуса «In The Library» («У бібліотеці») з духмяними нотами, що нагадують запах шкіри, пилу, паперу і чорнила. У них він закоркував враження, яке на нього справило старе видання улюбленої книжки. Припускають, що це був роман британського письменника Комптона Макензі.