Про стереотипи та упередження
14.11.2013
Цікаво, коли ми починаємо мислити стереотипами? У школі чи ще до того, як сядемо за парту? Коли починаємо сприймати людей не такими, як вони є, не намагаючись пізнати їх, а користуючись штампами – готовими судженнями інших?
Думаю, що саме дорослий, показуючи дитині-«прибульцю» оточуючий світ, розвішує на ньому перші ярлички, формуючи її сприйняття явищ та інших людей. І, на жаль, часто при цьому складається неадекватна самооцінка дитини, розростаються її стереотипи та упередження щодо ровесників, друзів, учителів і, може, навіть рідних.
Мабуть, багато батьків усе ж хотіли б, аби їхні діти вміли мислити самостійно, аналізувати факти і будувати стосунки, а тому бажано таких стереотипів позбуватися. І для цього найкраще підійде… звісно, гарна книжка. А навіть дві, про які мені захотілося нині розповісти, хоча вони вийшли із часовим проміжком у вісім років.
І «Белла-балерина» (2013), і «Жабеня і чужинець» (2005) чудово підійдуть для спільного читання з дошкільнятами (4-6 років). Їх можуть вже й самі читати першокласники – мало тексту, великі літери та гарні ілюстрації майже на всю сторінку мали б сподобатися читачам.
Наприклад, мені «Белла-балерина» припала до душі з першого погляду. А вперше я гортала книжку на виставці художниці Валерії Соколової, яка створила прекрасні ілюстрації на текст американки Лаури Еймі Гарн. Виставка художниці родом зі Львова відбувалась навесні у галереї «Зелена канапа».
Власне, то було американське видання, визнане, до речі, однією з найкращих книжок-картинок на Голлівудській та Лондонській книжкових ярмарках. І я пожалкувала, що такої книжечки немає українською мовою. Добре, що книжкові мрії і бажання часом здійснюються. І завдяки Старому Леву та Катерині Михаліциній «Беллу» тепер можна читати українською.
Історія Белли, яка вирішила стати балериною, хоч і належала до породи коротконогих собак басетів, які за визначенням «не танцюють», дуже підійде не впевненим у собі дітям, яким уже встигли нав’язати думку, що вони «не можуть», «не вміють» і це заняття (можна підставити будь-яке) «не для них».
Такі діти, не раз «завдяки» батькам чи вчителям уже почали носити ці «ярлички», але ще зможуть їх познімати. Для цього треба лише позбутися стереотипів щодо себе, повсякчас пам’ятаючи, що власну мрію наполегливою працею можеш втілити тільки ти сам, і до цього потрібно прагнути усім серцем.
Інша книжка авторства Макса Вельтгюйса, яку переклав з нідерландської Роман Струк, «оселилась» у нашій домашній бібліотеці, ще коли Вітуся була дошкільням.
Ми разом перечитували цей короткий, але динамічний текст, багато разів. І вчилися разом з Жабенятком та іншими звірятами – Поросятком, Зайцем, Качкою, як сприймати інших – тих, кого вперше зустріли на майданчику чи в дитсадку.
Завдяки цій книжці можна було наочно продемонструвати дитині, що про людей слід складати враження не за їхнім зовнішнім виглядом чи тим, хто що про них каже, а за їхніми вчинками – здатністю прийти на допомогу, бути чемним щодо інших, умінням цікаво розповідати, по-справжньому товаришувати.
Сподіваюсь, що й Белла-балерина, і Пацючок-чужинець сподобаються вашим дітям і допоможуть їм, позбувшись упереджень, пізнавати себе та інших і менше конфліктувати.
Наталка Малетич
Джерело: Читляндія
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно