Stary Lev Logo

Владислава Дудник
Подружитися зі своїми страхами та знайти скарб: гайд Аліси Андерсен
Random
«Найкраще ніколи не станеться,
якщо не поставиш все на те,
що в кінці тебе чекає справді щасливий фінал»
 
А ви пам’ятаєте, чого боялися у дитинстві? Можливо, волохатих павуків, або дивакуватих клоунів, чи темної кімнати, де під ліжком могли оселитися монстри? Страх – цілком природна емоція як для дитини, так і для дорослого. Проблеми виникають тоді, коли страхи заважають повноцінно жити і розвиватися. Потрібно боротися зі своїми страхами чи краще з ними подружитися? Відповідь на це питання ми дізнаємося із книги Турюн Ліан «Аліса Андерсен не плаває», яка нещодавно вийшла у «Видавництві Старого Лева».
 
«Аліса Андерсен не плаває» – друга книга трилогії відомої норвезької письменниці Турюн Ліан. У 8-річної Аліси починаються літні канікули, і дівчинка у передчутті неймовірного, прекрасного, чарівного й дивовижного відпочинку. Безліч вільного часу, гарна погода, ігри та розваги, а ще й вони з Іваром (її однокласником) умовились, що відтепер є най-найкращими друзями!
 
«НАЙКРАЩІ друзі, – роздумує Аліса і так радіє, що аж шаріється і мусить сховати обличчя в нічну сорочку, хоч в кімнаті вона сама».
 
«… Аліса передчуває, що її чекають найкращі літні канікули у всенькому її житті».
 
Аж тут, як грім серед ясного літнього неба: її сім’я вирішує їхати на відпочинок до моря! А як же Івар? А раптом, доки Аліса буде далеко, він знайде собі іншу подружку?! От халепа! Та й це ще не все! Татові Аліси приходить ідея навчити доньку плавати! Алісу, яка дуже-дуже сильно боїться води та усіх тих істот, які можуть знаходитися на дні моря!
 
Аліса надзвичайно чутлива дитина, у неї багато сумнівів, вагань і страхів, про які вона не наважується розповісти навіть своїй родині. Дівчинка звикла тримати свої переживання у собі, фантазувати та малювати в уяві картини: як прекрасні, так і страхітливі.
 
«Алісі легко зводити бар’єри. Вони схожі на невеликі скляні кулі, які ти спершу добряче трясеш, а тоді всередині здіймається і розлітається сніг… Всередині кулі вона може мріяти, вигадувати, гомоніти сама зі собою у спокої. Аліса часто вважає, що вона сама є для себе найкращою компанією. Принаймні коли поруч немає Івара. А його немає».
 
Разом із Алісою Андерсен читачі пройдуть шлях від невпевненості в собі, тривожності та страхів до розуміння, що бути собою, приймати себе таким, який ти є, – це класно! Але, крім цього, корисно розширювати свої горизонти, йти через сумніви та переживання до чогось нового та цікавого! Аліса розуміє, скільки навколо неї є всього недослідженого, таємничого, загадкового, і такого прекрасного! Скільки всього вона ще не бачила, не вивчала, не чула і не відчувала! Але якщо всього боятися – виникає відчуття, що життя проходить повз тебе. 
 
«Рятуйте. Здається, мене переслідують, – думає вона (Аліса) і оглядається довкола. – Але тим переслідувачем є водночас я сама. Немов два в одному. Хоча це вже звично для мене – так почуватися».
 
Аліса Андерсен вчить нас бути собою, але при цьому розширювати зону комфорту. Йти вперед. Хай повільно, малесенькими кроками. Можливо, інколи навіть вертатися назад. Але йти. І пізнавати цей прекрасний, різнобарвний, багатогранний світ. Адже скільки сил, енергії та натхнення з’являється, коли страх стає тобі другом, а не ворогом. Ти отримуєш тоді неймовірний запас радості, щастя та відчуття тріумфу, віру у власні сили та можливості. Тобто, справжній скарб.
 
 
Ця історія про те, що ми усі такі різні, і у той же час, маємо схожі переживання, тривоги і бажання. Бути інтровертом – нормально. Відчувати страх – цілком природно. Але як класно (і правильно) поділитися із рідними своїми сумнівами, і з їхньою допомогою подружитися зі своїми страхами. Звернутися за допомогою до тих, кому довіряєш – це найбільший прояв крутості та сміливості. 
 
«Ті, хто здаються, нічого не варті, а добрі перемагають»… – робить висновок Аліса.
 
А ще дуже приємно розповідати друзям гарні звістки. Коли ділишся радістю із справжніми друзями – вона тільки примножується. Хоч між Алісою та Іваром були сотні кілометрів, вони відчували підтримку одне одного. Справжній друг – це той, хто з тобою на одній хвилі, навіть якщо ви далеко одне від одного.
 
А як буде далі розвиватися їхня дружба – дізнаємося згодом, у заключній частині трилогії про Алісу Андерсен. Дівчинку, яка показує нам, як це – долати страхи та втілювати мрії, залишаючись при цьому собою.
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно