У «Видавництві Старого Лева» вийшов друком третій перекладений українською детективний роман швейцарського письменника Жоеля Діккера. Впродовж двох місяців лише в Інстаграмі вже є понад 100 відгуків на новинку. Поціновувачі жанру не можуть відірватись від читання цієї історії. А всеядні читачі тільки придивляються до абсолютно успішного швейцарського письменника. То хто ж такий Жоель Діккер та чи зміг він втретє написати бестселлер?

    

Постать письменника

Попри ствердження, що письменниками стають, а не народжуються, Жоеля Діккера можна віднести до винятків. Ще з дитинства хлопчик заснував журнал про природу. До речі, тривалість життя видання була доволі тривалою навіть для сучасної періодики — сім років. Згодом його визнали наймолодшим головним редактором Швейцарії.

У 20 років Жоель Діккер пише оповідання «Тигр», яке одразу привернуло увагу літературних критиків та було відзначено премією для франкомовних письменників.

Українські читачі дізналися вперше про автора після виходу у світ «Правди про справу Гаррі Квеберта». Роман визнали найкращою роботою Діккера та гідним конкурентом у своєму жанрі. «Зникнення Стефані Мейлер» — третя перекладена праця автора, яку справедливо можна назвати наймасштабнішим твором митця. Принаймні за кількістю головних героїв.

   

Зникнення Стефані Мейлер

Стефані Мейлер була штатною журналісткою у невеликій газеті «Орфея хронікл». Про це ми дізнаємось вже на третій сторінці роману. А за 10 сторінок дівчина зникає. Проте за дуже загадкових обставин — після звинувачення працівника поліції Джесса Розенберґа у помилці двадцятирічної давнини. Річ у тому, що 1994 рік став чорним в історії жителів Орфеї: чотирьох людей вбили. Злочинця згодом виявили, а місто з полегшенням продовжило жити далі. Саме тому Джесс Розенберг у свій останній робочий день перед пенсією дивиться на молоду нахабу Стефані з певним скепсисом. Звинувачення журналістки він намагається не брати до уваги. Але згодом вона зникає, залишаючи після себе купу запитань. Головний редактор говорить, що це схоже на імпульсивну дівчину — поїхати з міста у пошуках цікавого матеріалу для газети. Проте обставини набувають нових фактів. Чи дійсно 20 років тому поліціянти допустили помилку? Та хто і навіщо викрав Стефані Мейлер? Вузлики стягуються міцніше — сюжет розвивається ще більш неочікувано.

Жоель Діккер знову написав історію у різних часових площинах. Читач зможе відчути й теперішнє з сумнівами та пошуками ймовірного вбивці, а також минуле, яке більш детально розкриє бекграунд головних героїв. Сюжетних ліній багато, проте слідкувати за кожною читачеві буде цікаво. Наприклад, письменник розповідає про кохання Джесса Розенберґа та трагічну втрату. Подружнє життя його напарниці та пікову межу, після якої людина кидає все та розпочинає історію з нового аркуша. Сімейні стосунки й переламні періоди в спілкуванні вже з немаленькими дітьми. Жоель Діккер зумів знайти ключик до серця кожної вікової категорії.

   

Підводне каміння

«Зникнення Стефані Мейлер» — книга неймовірно цікава та динамічна, здатна змусити читача проковтнути половину обсягу за день. Але він має бути готовим до середини історії, де Діккер вирішив зробити тимчасову перерву для літературного локомотива. Впродовж двохсот сторінок головні герої стоять на місці. Слідство заходить у глухий кут і, здається, що всі ниточки зовсім не в’яжуться між собою. Звісно, історія гіршою від цього не стає, проте інколи так і хотілось запитати: «навіщо так багато мікродеталей, що тільки плутають сюжетну структуру в головах читачів?».

   

Варто чи ні?

Однозначно «ТАК», якщо:

Ви фанат жанру. «Зникнення Стефані Мейлер» — модернізований роман Агати Крісті та Артура Конан Дойля. Він прискорений у розвитку подій, більш динамічний, проте зовсім не програє за сюжетним змістом і неочікуваними твістами.

Ви не фанат, але шукаєте книжку для відпочинку. Жоель Діккер написав ідеальний роман для відпустки. Читач не обтяжує свій мозок високими матеріями та філософськими питаннями, поставленими автором. Він просто стає частиною сюжету та летить разом з його розвитком.

«Книга Балтиморів» вам не сподобалась, а «Гаррі Квеберта» ви ще не читали.