Зараз би я йому інакше відповів: розказав би, що на тому боці щось є, та людство не знає точно, що саме. Людство ще дурне, воно навіть не здатне осягнути, як космос може бути нескінченним. А раптом ми взагалі нічого не розуміємо про життя? Щось таке…

    

Якщо зранку просто світить яскраве сонце, тоді день зовсім хороший вважається для людини… Або ніколи не замислюватися про те, що буде далі: вже немає сенсу… Такі погляди, на жаль чи на щастя, мають старенькі бабусі та дідусі з будинку для людей похилого віку, про яких написав чудовий роман Фоззі під назвою «Червоні Хащі».  

Головним героєм постає добрий Богдан Васильович Ковтун. Ця постать в книзі одразу стане для кожного читача дуже рідною та теплою. Богдан Васильович змушений на схилі літ опинитися по своїй волі у будинку престарілих за помірні гроші. Залишившись одинаком після смерті дружини, Богдан зовсім ослаб тілом і душею. Пам’ять стала підводити чоловіка, тому і бачимо Богдана в стінах занедбаного, старого будинку, в якому доводиться доживати віку багатьом таким самим людям. Хоч в багатьох є і діти, і онуки, але або ті далеко знаходяться, або їм просто не до своїх старих родичів. Ось і доводиться головному герою книги та його новим сусідам їсти посередню їжу, жити у вузьких кімнатах, терпіти багато інших неприємних випадків, але разом з тим не втрачати бадьорості духу, а вигадувати собі розваги, заняття, нові цілі жити далі і далі, як-от чемпіонат світу з футболу :)

«Зрозуміло, що ми говорили про якісь дурниці, але трішки помріяти було непогано. Урешті-решт, що нам тут іще лишалося, як не промовляти дурню за дурнею і мріяти про щось хороше? На що ще від нас очікує цей світ?»

Якщо вам може здатися, що книга Фоззі «Червоні Хащі» дещо сумна, меланхолійна і її буде важко читати через це, то можете не хвилюватися. Книга скоріше глибока від наповнення багатьма сенсами, деякі з яких на поверхні, а деякі треба відчути. А сам роман розбавлений яскравими постатями, які живуть разом з Богданом Васильовичем: Йосип Старенький, Журба, Риба. А з цими персонажами не засумуєш за прочитанням книги. Вони настільки цікаво, різноманітно, з гумором описані, що вам буде точно весело за ними спостерігати під час читання. В деякі моменти вони будуть притягувати вас своїм колоритом, в інші — вам буде бридко від їх вчинків і дій, але ж в кожному з нас є різні сторони, чи не так?…

«Він, як ніхто, міг вигадати щось таке, що задувало трошки свіжого повітря до наших затхлих кімнат, у яких відгонило сечею і старими людьми, котрі давно перебувають у власному грудні…»

Книга розкриває важливі у всі часи речі, показує, як багато не цінують люди, коли вони молоді і мають повно сил для життя: «Вона завжди цікавилася письменницями і свого часу збиралася писати наукову роботу про Лесю. Та не склалося: то город, то екзамени, то зима. Як подумати — значущих речей ми з нею в житті так і не зробили. А могли… Могли»

Неодмінно варто читати цю неперевершену книгу Фоззі «Червоні Хащі», яка своєю атмосферою та глибиною торкнеться душі кожного читача.