Нещодавно Старий Лев видав завершальну книжку Турюн Ліан про сором’язливу дівчинку Алісу Андерсен. Авторкою художнього оформлення видання є Наталка Гайда, а переклала книгу з норвезької Наталя Іліщук.

Наталя — не лише перекладачка книг Турюн Ліан, а й пристрасна їхня прихильниця. Чим твори скандинавської авторки так її зачепили? Коли Наталя переклала першу книгу Ліан та як познайомилася з Алісою Андерсен? Сьогодні перекладачка розповість вам свою історію читання, перекладу і любові до книжок Турюн Ліан.

***

ПРО АВТОРКУ ТА ЗНАЙОМСТВО З ЇЇ КНИГАМИ

Історія мого знайомства з Турюн Ліан почалася ще задовго до книг про Алісу Андерсен. У 2018 вийшов друком мій перший переклад у співпраці з «Видавництвом Старого Лева» — книжка Турюн Ліан «Лише хмари танцюють з зірками» (у Норвегії вона публікувалася ще у 1994 році, а в 1998 році вийшов однойменний фільм). Ця книга стала для мене дуже знаковою та особливою. Тоді я дуже пройнялася історією і, мабуть, одразу ж зрозуміла, наскільки близькою мені є авторка за манерою її письма.

Турюн Ліан — не лише письменниця, а й досить відома і титулована норвезька режисерка: вона багато працювала з театром, випустила чимало фільмів — можливо, саме тому її книжки дуже нагадують мені сценарії кіно і напрочуд легко та яскраво уявляються в голові, коли їх читаю.

Мабуть немає потреби казати, як я зраділа, коли мені запропонували попрацювати над трьома іншими книжками Турюн Ліан —про Алісу (а заразом і над книгою Ібен Акерлі «Ларс.LOL»). До речі, Ібен Акерлі також є не лише письменницею, а й продуктивною норвезькою акторкою. Зокрема, вона знялася в головній ролі у фільмі «Вікторія» (2013 рік), режисеркою якого була... Турюн Ліан, звісно ж!

Дуже добре пам’ятаю той день, коли заїхала в гості до офісу «Видавництва Старого Лева» отримати авторські примірники «Хмар», а заразом взяти для роботи норвезькі видання «Ларса» та «Аліси». То була середина грудня, падав лапатий сніг, і мені здавалося, що Миколай до мене прийшов передчасно, принісши за традицією з дитинства цілу гору чудових дитячих книжок. Можливо, саме тому я досі дуже люблю і віддаю перевагу працювати з друкованими примірниками текстів. А з книжками про Алісу я почала ознайомлюватися ще тоді, в дорозі з офісу видавництва.

 

ПРО ПЕРЕКЛАД І ПРО АЛІСУ

Переклад серії книг про Алісу Андерсен у мене розтягнувся загалом на півтора-два роки з перервами на переклад інших книжок. З текстами я ознайомилася ще тоді, коли отримала норвезькі видання, а до роботи над ними сіла добряче згодом. На той момент багато деталей сюжету я пам’ятала вже не так добре, а тому цікаво було перекладати перш за все тому, що хотілося швидше дізнатися, що буде з героїнею далі.

Книжки про Алісу особливі передовсім тим, що особливою є сама Аліса. Такі герої та героїні не часто бувають головними в дитячих книжках, хоча загалом таких дітей повнісінько. Можливо, просто на них звертають трішки менше уваги.

Аліса — восьмирічна інтровертна дівчинка, яка дуже не любить виділятися та бути в центрі уваги. Аліса має дуже багато думок і дуже багато страхів. На мою думку, основна особливість історій про Алісу в тому, що добряча частина тексту — це роздуми головної героїні та її рефлексії щодо всіх, здавалося б, дуже звичних ситуацій, з якими вона стикається в книжці і з якими діти часто стикаються в реальному житті. Кажуть, книжки добре розвивають емпатію. Здається, книжки про Алісу розвивають її вдвічі краще! А щодо страхів, то з ними героїня бореться у кожній з частин.

Звісно ж, читаючи та перекладаючи дитячі книжки зараз, я часто згадую, якою сама була в дитинстві, шукаю спільні риси між собою, героями книжки та своїми знайомими з реального життя. У книжках про Алісу Андерсен є дуже багато життя і щирості. Якщо дитина не впізнає в Алісиних думках свої, то принаймні точно навчиться краще розуміти інших, можливо, не надто схожих на неї дітей.

 

ПРО ОСОБИСТІ ВРАЖЕННЯ ВІД КНИГ

Незважаючи на те, що всі три книги добряче пронизані думками дівчинки Аліси про ситуації, які її оточують, вони не важкі, а навпаки дуже легкі та веселі, а моментами навіть змушують реготати. У кожній з частин я мала свої улюблені моменти і навіть фрази. І водночас кожна наступна частина подобалася більше за попередню.

Мені подобалося спостерігати, як з кожною частиною книжки Аліса росте, її думки стають більш зрілими та виваженими, а вчинки — сміливішими. І якщо перша частина, як на мене, про страх сцени (та публічних виступів, якщо проєктувати це на доросле життя), наступна— про страх глибини і води (про фізичні страхи, з якими ми стикаємося усе своє життя, якщо узагальнити), то остання— про людські стосунки (бо іноді побудова соціальних взаємин справді може бути найважчими завданням у житті).

 

ПРО ПРИЧИНИ ЛЮБОВІ ДО КНИЖОК ПРО АЛІСУ

— Вони дуже життєві;

— Вони про «нормальність», індивідуальність та прийняття кожного зі своїми причудами;

— Вони вчать розуміти себе, навіть якщо тобі здається, що ти не такий і важко бути як інші;

— Вони навчають емпатії та розумінню тих «інших»;

— Вони звертають увагу на дітей, яких не завжди помічають, і дають зрозуміти, що такі діти думають та відчувають;

— Вони красиві врешті-решт, лиш погляньте на ці ілюстровані українські видання з різнобарвними обкладинками;

— А ще через них я відродила свою любов до простих радощів дитинства та ґумачків :)