Про що ж насправді цей роман під моторошно красивою обкладинкою?

Передовсім, напевно, про те, що home is where it hurts. Що безумовна любов не завжди стається з тими, хто на неї заслуговує, але завжди, стаючись у житті таких людей, невимовно їх розбещує. Про те, що іноді людям дано стати античними героями у тій частині їхньої біографії, де мусиш - бо так працює невідворотність долі — втратити себе, поховавши всіх, хто зробив тебе тобою, і це надається до густого красивого опису, та пекельно при цьому болить. І насамкінець про те, що слово, як і безумовна любов, вимагає абсолютної, вряди-годи саможертовної відповідальності, бо вкрай важливо, будучи людиною, пам'ятати, що вміння створювати світи не робить тебе ні деміургом, ні богом (який недарма тут скрізь пишеться з малої літери), навіть античним.