Таємниці Ольги Кобилянської, надзвичайно талановитої української письменниці-модерністки, теми творчості якої випереджали час на десятиліття, напевно, ніколи не будуть розгадані до кінця. Як мислила, що найбільше цінувала, кого насправді кохала ця прекрасна жінка, феміністка, неперевершена драматургиня? Наблизитись до розуміння усієї багатогранності та величі цієї непересічної особистості допоможе новинка від «Видавництва Старого Лева» – прекрасне ілюстроване видання від Світлани Кирилюк із ілюстраціями Івана Шкоропада «Кобилянська від А до Я».

Кохання, дружба і родина

Ольга Кобилянська, хоч була завжди дещо стримана у проявах своїх почуттів, проте дуже любила свою велику родину, опікувалася й підтримувала братів, шанувала батьків. Одному з своїх братів, Максиміліану (якого вона ніжно називала Максом), дівчина довіряла всі свої таємниці та саме йому першому давала читати кожен новий рукопис, і не дарма: Максиміліан був щирим та відданим шанувальником творчості сестри, беззаперечно вірив у її талант та майбутній успіх, радив «зберігати свою пристрасть», бо вона «дає життя мертвим буквам».

«Я твій найщиріший друг і оборонець», – так писав брат у листі Ользі.

Усі дослідники-біографісти Ольги Кобилянської називають одне велике кохання у житті письменниці – ним був поет, прозаїк, літературний критик Осип Маковей, почуття до якого жінка пронесла крізь усе своє життя і у своїй творчості, не називаючи імен, порівнювала коханого із життєвим світлом…

Ольга навіть насмілилась на нечуваний на той час вчинок: вона сама запропонувала Осипу побратися! Та чоловік мав до Ольги лише дружні почуття, щиро захоплювався нею як талановитою Людиною.

«…Я стою осторонь самітня зі своїми темними очима й зі своєю любов’ю без взаємності, мов та висока самітня смерека на далекій горі на заході…»

Саму ж Ольгу кохав Остап Луцький, але на взаємність розраховувати не міг.

Маловідомим фактом з біографії письменниці є те, що вона мала прийомну доньку Олену (Галюсю), яка насправді була рідною племінницею Кобилянської.

Дуже близькі стосунки Ольга мала із іншою письменницею – Лесею Українкою (більше про художню інтерпретацію їхніх взаємин дорослим читачам можна прочитати у книзі Мирослава Лаюка «Залізна вода»), підтримувала листування й дружні зв’язки із Іваном Франком, Михайлом Грушевським, Володимиром Винниченком…

Рідний край та подорожі

Ольга, яка майже все своє життя провела у Чернівцях, все ж дуже тішилася короткотривалим подорожам та мандрівкам, як Україною, так і поза її межами.

Кобилянська обожнювала рідні Карпати, захоплювалася життям гуцулів та їй приносили неймовірну насолоду прогулянки горами (саме тому її й називають «гірською орлицею», а ще «царівною» української класичної літератури, і, що найнеймовірніше, ці епітети одне одному зовсім не суперечать).

«Мене охоплює невимовна, незбагненна туга й бентежить мою душу,коли я чую, як молоді гуцули співають своїх сумовитих пісень… Здається, наче кожен окремий звук, перше, ніж завмерти, вітається з усіма скелями і вершинами».

 На жаль, лише одного разу побувала Ольга на «великій Україні» – у серпні 1899 року була у Києві, а крім того, Леся Українка запросила подругу заїхати й на Полтавщину, бо там, мовляв, така Україна, що «українішої й нема».

Подорож до Києва так вразила жінку, що вона написала батькам листа у Чернівці:

«Тут, у Києві, кожний може переконатися, що українці були і що вони мають право бути і в майбутньому – на кожному кроці стільки історій, дуже багато! То фантазія, ніби українське і російське – одне і те ж; навіть і в мові є величезна різниця..!»

Цій непересічній, унікальній особистості мріялось про море, але на жаль, Ольга ніколи його не бачила, натомість була у Німеччині на лікуванні; у Празі, де 1931 року їй присвятили почесне звання доктора; а також у Відні, який на початку ХХ століття був одним із найбільших міст Європи, політичним і культурним центром Австро-Угорської імперії (Ольга навіть отримувала мистецькі стипендії від австрійського уряду).

Але, гірська орлиця найбільше любила свій рідний край, тому й тужила через залежне становище України, опікувалася долею власного народу та мріяла побачити свою землю квітучою, багатою, вільною.

 

Творчість й таланти

Ще у ранньому дитинстві Ольга почала вимальовувати у своїй уяві фантастичні оповідання, які потім переповідала своїм рідним та подругам. Талант та інтерес до літературної діяльності жив у серці та душі письменниці завжди: і вже у 17 років юна дівчина записала свою першу «серйозну» повість, яка називалася «Гортенза, або Нарис з життя однієї дівчини».

Не дарма кажуть, що творчість Кобилянської випереджала час на епоху: вона посміла підіймати та описувати у своїх повістях ті теми та болі, які були заборонені або «небажані» у тогочасному суспільстві: це і безправне становище жінки у соціумі, і тема незалежності українського народу, любові до своєї Батьківщини, важкі стосунки у родині…

Безмежна мудрість, глибина, центральна роль, постать Жінки у оповіді, психологізм, а подекуди – невимовна меланхолія – такі основні лейтмотиви творчості письменниці, вінцем якої стала повість «Царівна» (яку, до речі, Ольга присвятила своїй мамі – Марії, і яка у своїх перших редакціях мала іншу назву – «Лореляй»).

Та якщо ви думаєте, що на письменництві таланти Кобилянської вичерпуються – то ви точно недооцінюєте багатогранність Ольги, яка смачно готувала, грала на фортепіано, гарно малювала, полюбляла їздити на конях, брала участь у самодіяльному театрі…

 

Звичайно, навіть книга «Кобилянська від А до Я» не відкриє нам усі секрети письменниці. Адже Людину, навіть знаючи про неї дуже багато, важко осягнути повністю. Кожна особистість, тим паче творчо наповнена – то окремий світ, далека зірка, загадка.

Хто така Ольга Кобилянська? Людина, Жінка, Письменниця, яка плекала власну долю, не зважаючи на перешкоди. Феміністка, яка усю свою жагу та пристрасть до життя висловлювала у своїх рукописах. Вона торувала власний шлях, попри всі негаразди та випробування. Ольга зуміла прожити наповнене та натхненне життя, не зігнутися під гнітом обставин та залишатися завжди вірною собі та своїм переконанням.

 

Неймовірної краси та наповненості книга, яка зібрала найдорогоцінніші перлини, факти-намистини із життя Ольги Кобилянської. Хоч книга призначається для молодших підлітків (дітей віком 9-12 років), але вона належить до серії пізнавальних книг-абеток для родинного читання, тому безумовно, викличе інтерес та захоплення і у дорослих читачів, в усіх, кому цікава доля та творчий шлях Ольги Кобилянської, про яку завжди кажуть: «вона завжди писала Серцем…»

Тож, приємного вам читання та цікавих відкриттів, які можуть надихнути і вас на нові звершення, знаходження у собі нових граней, інтересів та талантів!