Нещодавно у «Видавництві Старого Лева» вийшла яскрава новинка — книга Влада Неда «Кінотеатр “Космос”». Читачі вже залишають перші захоплені відгуки про книгу. Розповідь автора Влада Неда про роботу над книгою ви можете прочитати у нашому блозі. Але у цьому виданні читачів вражає не лише текст, але й дуже «космічна обкладинка». Ми розпитали ілюстратора Антона Скеора про роботу над художнім оформленням книги «Кінотеатр “Космос”» і нижче ділимося матеріалом.

Який флоу в роботі над обкладинкою на самому початку? З чого зазвичай починаєш?

Флоу — сидіти понад добу, збирати референси і дивитись крізь порожній канвас у фотошопі, поняття не маючи, як це краще зробити. Потім зробити таки дуже кривий скетч, щоб узгодити ідею з автором. В нашому випадку я зібрав скетч буквально шматками кольорів і якихось абстрактних фототекстур. Таким чином ми з самого початку маємо приблизний колор-скрипт і якесь уявлення, як це буде виглядати в фіналі. Це набагато краще працює, ніж нудне стандартне «скетч > лайн > тіні > рендер». 

Чи були інші ідеї для обкладинки «Космосу»?

Була ще зовсім інша ідея, з денною сценою на природі з флешбеків головного героя. Її я теж наскетчив, але вона програла на користь нічної. Тоді я зробив базову 3D сцену з дахом кінотеатру, виставив там світло. Таким чином ми ще могли шукати прикольні ракурси камери моментально. 

Ну а далі купа днів лінощів і відволікань на інші проєкти і тяжке олдскульне малювання 80% залишку роботи. 

Чим надихаєшся в роботі? Чи дивишся якісь прямі референси?

Довелося передивитись купу фоток в пінтересті а-ля youthful friends і всяке таке. Найчастіше в референсах цікавлять пози людей. Це дуже складно самому придумати. Тому дивлюсь різні фотки чи відео, як приблизно має кожен виглядати, взаємодіючи між собою. Ну, ще я дивився Google Maps Харкова, бо я там ніколи не був і треба було приблизно зрозуміти, що точно не можна малювати на горизонті, а що можна. 

Що для тебе було найскладнішим в роботі над цією обкладинкою? 

Риба. Я не знав як її краще зобразити. Та і до цього часу не знаю, чи зробив би її краще. 

Також я намагався в першу чергу зловити той ностальгійний вайб, а його ДУЖЕ легко загубити, якщо десь світло не так посвітить, кольори трошки не туди, щось аж занадто сучасне — це треба контролювати. 

Розкажи про композицію ілюстрації, якісь креативні рішення і чим вони були зумовлені?

Зумовлені тим, що мені дуже не хотілося два рази придумувати різні композиції на обкладинці і заднику. В мене було багато досвіду роботи з книгами та вініловими платівками, де передній та зворотній боки зливалися в одну широкоформатну композицію. А так, нічого екстраординарного, у нас персонажі, 60% неба і риба. Місто на фоні. Все дуже просто, на геніальність не претендую — такі ілюстрації не про це. Тут більше про почуття та вайби.