«Нормальні люди» Саллі Руні: селінджерівський бестселер на новий лад чи біблія міленіалів?
Старовойт Тоня
15.10.2020
Деякі книжки треба аналізувати не крізь призму читацького досвіду та кількості досліджених історій, а крізь серце та власні почуття. «Нормальні люди» – роман ірландської письменниці, який варто просто прикласти до серця, щоби той залишив на ньому свій слід, або прийняти тезу, що він просто не для вас.
І так, у «Нормальних людях» не буде читачів, які залишаться при нейтральній думці щодо твору про двох диваків з маленького ірландського містечка. А от чому хтось закохається, а хтось зненавидить зв’язок двох героїв – читайте далі.
Дивакувата нормальність
Сюжет роману доволі лінійний, однак деколи у тексті можна зустріти флешбеки, що пояснюють той чи інший емоційний стан героїв. Загалом перед знайомством із «Нормальними людьми» варто знати, що здебільшого Саллі Руні апелювала до емпатійності читача. Адже історія побудована на внутрішніх проблемах Коннелла та Маріанни.
Зв’язок героїв зароджується у великому маєтку батьків Маріанни, в якому мати Коннелла час від часу прибирає. Тоді між персонажами спалахує щось більше, ніж просто пристрасть, однак і коханням назвати стосунки героїв складно. Вони вчаться в одній школі. Вона – сіра миша, з якої насміхаються частіше, ніж нормально спілкуються. Він – душа усіх шкільних компаній.
Однак душі героїв, як і їхні тіла, згодом сплітаються в одне ціле. Він приховує цей дивний зв’язок, адже хвилюється, що подумають люди. Вона не проти, адже звикла, що до неї усі – від школи до родини – ставляться погано. Тож зустрічі героїв тривають.
До речі, розтягнуться вони ще не на один рік, втім що далі Саллі Руні розповідатиме їхні історії, то більше змішаних відчуттів виникатиме у читача.
Проблеми міленіалів
Багато критиків у своїх відгуках згадують визначення «міленіалів» і те, що герої є типовими представниками цієї «епохи»: жага до знань, мандрів, відкритість до світу та психологічні розлади. Водночас авторка наголошує, що проблеми можуть виникнути як за доволі очевидних обставин, коли змалку дитина не отримує достатньо уваги або зазнає булінгу, так і в ситуаціях, коли тривожність та депресивність стає набутою якістю протягом життя.
Письменниця приділила багато уваги епізодам, в яких головні герої можуть чинити якось «дивно». Однак принципово читати «Нормальних людей», відкинувши власні упередження стосовно чогось. Деяким не сподобалося висвітлення стосунків Маріанни і Коннелла, оскільки вони неоднозначні, складні та навіть болісні – і для них, і для читачів.
Проте саме у цьому і є одна з «родзинок» роману – він нетиповий, бо як для роману про кохання тут не вистачає здорового кохання. Для роману про дорослішання та студентські роки не вистачає студентських років та, власне, дорослішання, оскільки герої скоріше борються з власними демонами.
То хто ж такі «Нормальні люди»?
«Нормальні люди» – насамперед роман про почуття: теплі, холодні, відчайдушні, моторошні та навіть спантеличені. Маріанна і Коннелл доволі складні герої, яких не можна назвати ані позитивними, ані негативними – просто живі нормальні люди.
Роман Саллі Руні важко назвати, як деякі вважають, аналогом твору Джерома Селінджера «Над прірвою у житі», оскільки тут авторка говорить про інше. А говорить вона цікаво – у книжці нема прямої мови, тому текст доводиться читати вдумливо та зосереджено. Така «фішка» не новаторська, однак видається також виправданою, зважаючи на сам сюжет.
То, може, варто відкинути назавжди призму «дивного» та почати зрештою дивитися на ситуації та людей не крізь власні упередження, а просто спробувати зрозуміти їх?
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно