Я давно читаю Настю Жук в соцмережах не лише як круту піарницю, а більше як маму Бориса. Мені здається, я знаю його з народження. Я сама мама сина Андрія, і ці веселі буденні історії завжди викликали в мене посмішку, підтримували, а іноді змушували задуматися над тим, як глибоко іноді помічають деякі речі наші діти, коли дивляться на світ під власним кутом, який часом відрізняється від нашого дорослого. Я радію, що Настя нарешті оформила всі ці замальовки у книжку, бо це був один з найпопулярніших коментарів у постах «А коли книжка?». Добре, що з мамою Бориса тепер познайомляться всі і теплі та смішні історії зможуть підтримати не одну родину. І головне — подарують нам всім це щемливе відчуття дому.