"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."
"На жаль нічого не вдалось знайти за вашим запитом."

Рудюк Анастасія
«Не кажіть, що в нас нічого немає», коли є Музика, Любов та Історія
Random
«Усе, що відбувається з тобою у житті,записане в клітинах твого тіла спогадами і закономірностями, які потім відбиваютьсяна наступному поколінні».
Цитата з книги
 
Кожне покоління ховає в собі згадки про власні революції та повстання. У пам’ять українців назавжди вплетено події Революції Гідності, а китайський народ не забуває про різанину на площі Тяньаньмень. Такі спогади зазвичай пов’язані з особистими історіями людей, які виходили на протести, втрачали там близьких та шукали відповіді на свої запитання. Коли настане нова епоха в країні? Чи наша історія може закінчитись разом із життям? Хто відповідатиме за кожну кулю, яка прошиває тіло молодих студентів? Ці та багато інших запитань ставить нам роман Мадлен Тієн «Не кажіть, що в нас нічого немає».
 
Зв’язок книги та авторки
 
Мадлен Тієн — це канадська письменниця малайсько-китайського походження. Її батьки  емігранти, які розмовляли різними мовами, а між собою спілкувались англійською. З дитинства Мадлен любила читати та часто навідувалась до місцевої бібліотеки. Кар’єру письменниці Мадлен почала у 2001 році, коли вийшла її перша збірка новел «Прості рецепти». А в 2016 році авторка отримала премію Гіллера та потрапила у шорт-лист Букерівської премії за роман «Не кажіть, що в нас нічого немає». У своїй творчості Мадлен Тієн висвітлює складні теми геноцидів, повстань та державних революцій в Китаї та Камбоджі. Цікаво, що назва родинної саги «Не кажіть, що в нас нічого немає» запозичена з гімну комуністичної партії Китаю. В інтерв’ю для Читомо Мадлен Тієн так пояснює вибір назви: «Це був своєрідний хід на позначення суперечливої людської природи. Кожне покоління хоче влаштувати світ по-новому. Водночас воно має вирішити, якою ціною це обійдеться, і хто, власне за це платитиме». Роман «Не кажіть, що в нас нічого немає» вперше вийшов друком українською мовою в перекладі Тетяни Савчинської у «Видавництві Старого Лева».
 
Звідки все почалося?
 
«Не кажіть, що в нас нічого немає» — це багатогранна родинна сага, яка розповідає про життя трьох поколінь. Все розпочалось одного дня, коли юнка Марі Цзян дізналася, що її батько скоїв самогубство. Надворі тоді був 1989 рік, в Пекіні розгорталися криваві протести на площі Тяньаньмень. Після цього до них приїжджає Ай-Мін з маленькою сумкою, в якій лежить Книга записів та фотокартка молодого батька Марі Цзян із хлопцем та маленькою дівчинкою. Події роману почались з його закінчення, в так званому зворотному порядку. Ай-Мін зникає з життя Марі так само раптово, як і в ньому опинилася. З часом Марі стає дорослою жінкою, проте життя ставить їй лише запитання, а відповіді вона шукатиме разом із читачами на сторінках книжки.
 
Ми просто хотіли зробити краще
 
Життя героїв роману «Не кажіть, що в нас нічого немає» розгортається на тлі китайської історії. Розпочинається все з подій громадянської війни в Китаї у 1949 році. Тоді комуністи намагалис
я взяти під контроль всі території в країні та встановити одноосібну владу диктатора Мао Цзедуна. У 1950 році їм це вдалось, і комуністи утворили Китайську Народну Республіку. Один із персонажів роману Ба Лютня був героєм комунізму, брав участь у походах з метою захоплення китайських земель, а коли повернувся додому, то сподівався на спокійне життя в новому соціалістичному ладі. В романі Ба Лютня був визнаним композитором та музикантом. А ще чоловіком Великої Мами Ніж та багатодітним батьком.
 
 
Ми знаємо з історії, що Ба Лютня так і не дочекався спокійного життя, адже у 1966 році країну сколихнув рух хунвейбінів. Це були звичайні студенти, які навчались у консерваторії або ж в університеті. Вони були переконані, що культура перешкоджає соціалізму. Тому хунвейбіни вбивали викладачів, митців та композиторів. Вони трощили аудиторії та били інших студентів. Мао Цзедуну вдалося провести «культурну революцію» саме завдяки руху хунвейбінів. У романі «Не кажіть, що в нас нічого немає» детально описано процеси приниження та привселюдного побиття людей. Цікаво, що в дім Ба Лютні, комуністичного героя, теж приходили хунвейбіни. Чому? З плином часу змінились і авторитети. Ті, хто ще вчора був ладен віддати життя за комуністичну партію, сьогодні ставав ворогом народу. Двоє синів Ба Лютні стали запеклими хунвейбінами та зреклися свого батька. У 1989 році почалися студентські протести в Пекіні. Вони не були загарбницькими чи жорстокими: на площі просто вийшли студенти, які прагнули демократії.
 
У романі наскрізним мотивом є вплив влади на народ. Комуністичний режим, диктаторський лад, жорстокість та кровопролиття впливало на кожного з героїв родинної саги. Хтось переставав писати музику, хтось зраджував близьких та йшов з дому, хтось знаходив рятунок у самогубстві, інші рятувались музикою та коханням.
 
«У певний момент людина має вирішити, чи вона належить людям, які її люблять, чи імператорам»
 
Кожне покоління в романі прагнуло створити нове суспільство. Всі герої хотіли як краще, але вони не знали, якими шляхами це здобути. Зрештою, вони не знали також, як виглядає це краще життя.
 
 
Музика та Любов
 
Серед головних компонентів роману варто виділити історію Китаю, Музику та Любов.  Основні персонажі родинної саги або пишуть музику, або її грають. Ноти стають кодом почуттів, таємною мовою героїв. Бетховен, Бах, Прокоф’єв зринають до нас зі сторінок книжки, нагадуючи читачам, що музика ніколи не закінчується.
 
«То ось якою була музика, самим часом, що вміщав у себе частинки секунд, хвилин, годин і усіх віків, усіх поколінь»
 
Любов у романі варто шукати між рядками. Вона у вірності на відстані, в нотах, в спогадах та фотокартках. Любов в книжці «Не кажіть, що в нас нічого немає» ненав’язлива та не потребує зайвих констатацій. На сторінках роману немає палких зізнань у коханні та вірності. Існування любові таке ж вічне та безумовне, як й існування музики. Не лише у книзі, а й в реальному житті.
 
Що буде після нас?
 
Кожна людина принаймні раз за своє життя ставила собі це запитання. Після революцій, протестів та смертей історія триватиме далі. Справді, не кажіть, що в нас нічого немає. Адже в нас залишаються наші спогади, рукописи та музика. Життя — це нескінченна симфонія, в якій кожен із нас може взяти участь та вписати кілька своїх нот.
 
«Запам’ятайте мої слова: не все, не все на цім світі мина»
 
 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage