Наповнена ніжними бузково-рожевими сутінками, вересовими вечорами, таємницями і відкриттями, «Вересова міль» у моєму особистому рейтингу однозначно перемагає в номінації «Найчарівніша осіння історія-2022». Нова книжка Оксани Були – це водночас і такий-от спін-оф зі світу Туконі, і дебют у новому форматі. Бо «Вересова міль» – це не книжка-картинка для наймолодших, а повноцінний графічний роман з глибокими символами та ідеями.

Головна героїня цієї історії Сіра Міль все життя проводить на Вересовій галявині. Вона колекціонує листочки дерев, принесені вітром, але ніколи не наважиться полетіти до лісу, який зовсім поруч. Бо боїться не встигнути повернутися до світанку. А коли сходить сонце, Сіра Міль бачить світ не як більшість істот: день виглядає розсипом іскорок-кольорів, від яких їй стає боляче.

Може, Сіра Міль ніколи не покинула б своєї зони комфорту, якби не нова знайома – міль на ім’я Брахмін. Вона переконує полетіти до Високого Явора, де мешкають молі-чарівниці і туконі – помічники лісу, обіцяє навчити шукати схованки від сонця і навіть ткати дивовижну Нічну ковдру, яка навіть посеред дня захищає від сонячного світла. І Сіра Міль, хоч їй і доведеться трішки понервувати, зрештою відкриє для себе різноманіття світу і знайде нових друзів.

У цій історії зашиті глибинні архетипні образи: Високий Явір як образ Світового дерева (куди «не можна прилетіти, можна тільки потрапити»), Брахмін – носійка сакральних знань, «світова душа», Нічна ковдра – втілення таємниці, доступної лише посвяченим. Коли відчитуєш їх, книжка Оксани Були відчувається ще глибшою і чарівнішою. Не просто як гарна історія для дітей про те, як Сіра Міль перестала бути самотньою. А як просвітлена оповідь про вихід за межі власних кордонів, що існують лише в тебе в голові.

А ще вона несамовито красива і ніжна. Ідеальна для осені.