Письменниця Маруся Щербина зовсім юна – їй усього лиш 18, але у неї вийшло вже чотири книжки! І я маю всі з автографами!

Минулого тижня ми з Марусею розмовляли про її нову книжку «Яра» на сторінці Видавництва Старого Лева у фейсбуці, тож, якщо вам цікаво – зайдіть і подивіться.

Перша Марусина книжка «Небилички від Марічки» вийшла, коли їй було тринадцять. Це теплі затишні казки для дітей. «Усі під підозрою» – детектив для молодших підлітків. «Піратські історії» – кумедна книжка про пригоди веселої сімейки. І от вийшла «Яра» – зовсім інша. Вона також написана легко, є там і дрібка жартів, але все ж вона більше про біль, рани, які лишає в душах і на тілах українців війна…

Це надзвичайно цінний і важливий голос підлітки, яка переживає війну. Біль і втрати, сумніви, розпач, хвилювання за родичів, які лишилися в окупації. Книжка щира й болюча, щемка і цілюща, важка і легка водночас. Вона відгукнеться кожному, бо всі українці поламані війною. Хтось переїхав, як Яра, залишив рідне місто, друзів, справу життя… Хтось весь час заглядає в месенджер – чи виходили рідні на зв’язок? Хтось сердиться й хвилюється за тата/чоловіка/брата: як же ти міг піти, а якщо загинеш?

Цю невелику за обсягом книжку я читала зі сльозами на очах, особливо на початку, бо впізнавала свої думки. «Ще на самому початку війни Ярина сердилася на Бога, злилася на його байдужість і бездіяльність. А тоді перестала. Бог для неї помер».

А от для Яриної сестрички Рити Бог усміхається. Рита від перших сторінок додає дрібку пустощів і світла попри все. А з часом і Яра вчиться віднаходити нові сенси, знаходить нових друзів і повертається до танців, які для неї і є життям. І разом із Ярою читач бачить, що надія є…

Розповідь про Яру доповнюють вірші, написані на вирваних із зошита аркушах – вони додають ще більшої глибини, проникають під шкіру. Марусині вірші завжди щемкі та глибокі.

Війна триває… і життя триває, а значить, і дружба, любов, танці (творчість, винахідництво, підставте свій варіант)… Ми живемо у війні, у моменті, але живемо…