Я завжди любила читати книжки про видатних історичних постатей. А якщо в одному романі зібрали видатних Марлен Дітріх, Анну-Мей Вонг та Ленні Ріфеншталь – лишалося тільки якнайшвидше починати віртуальну мандрівку світом софітів, приватних життів героїнь та знайомством із їхніми «монстрами».

Ще одною перевагою для мене у виборі роману була історична складова. Погодьтеся, не щодня можна познайомитися з літературним Адольфом Гітлером. Але про це – згодом.

Хто сяє яскравіше за акторок?

«Світло далекої зірки» – книжка-товстунець, що охоплює життя трьох основних персонажок: акторок Марлен Дітріх та Анни-Мей Вонг та режисерки Ленні Ріфеншталь. Паралельно з історіями героїнь авторка, Аманда Лі Коу, знайомить нас ще з двома яскравими другорядними персонажами: служницею Марлен в її останні роки життя та таємничим хлопцем-шанувальником акторки.

Останні двоє тісно пов’язані з історичною складовою роману – про комуністичний Китай та Німеччину, розділену муром.

Як на мене, саме два, здавалося би, «допоміжних» персонажі допомагають краще розкрити суть роману та додають йому багатошаровості. Але повернімося до наших зірок.

Оповідь починається із зустрічі трьох акторок на берлінському балу у 1928 році. Тоді героїні ще люб’язно ставляться одна до одної, жартують та радо позують для об’єктивів камер. Не мине і 10 років, як життя розкидає їх по різні сторони: Марлен відмовиться ідентифікувати себе з Німеччиною, Анна-Мей розчарується у своєму корінні, а Ленні почне знімати фільми на замовлення Міністерства пропаганди.

Проте наразі ми починаємо наше читання з цілком приємної точки – гучної музики, яскравих костюмів та запального характеру Марлен Дітріх.

Марлен Дітріх: акторка чи ікона?

Найбільше часу Аманда Лі Коу присвячує саме Марлен Дітріх. Це й не дивно, адже життя цієї жінки – суцільне поєднання лоску, тимчасових інтрижок та грання ролі. Письменниця навіть нас підводить до того, що все життя акторки – суцільна гра.

Особливо яскраво вона описує заплутані взаємини Дітріх з Вонг: пікантно, з перчинкою та великим простором для пошуку відповідей на чимало питань.

Також «Світло далекої зірки» зупиняється на тривалий час вже на останніх роках акторки. Часах, коли попередній лоск та захват від жінки-легенди набув певного історичного нальоту, а на зміну Дітріх прийшли нові зірки сучасності. Чи можна їй співчувати? Прочитайте – і зрозумійте самостійно: близька вам ця жінка чи ні.

Спойлер: мені Марлен Дітріх не імпонує, але безперечно зрозуміло, чому вона викликає захват.

Ленні Ріфеншталь: колаборантка чи мисткиня?

Цікавішою, як на мене, персонажкою є Ленні Ріфеншталь, яка свого часу постала перед вибором: сяяти на сцені або лишатися у тіні своїх конкуренток. Дівчина зробила вибір. Лише час зміг розсудити, чи правильним він був.

Перевагою роману «Світло далекої зірки» можна також назвати відсутність ярликів. Авторка не розставляє негативні та позитивні акценти у книжці – це лише на розсуд читача. Але мені як українці, в дім до якої прийшла повномасштабна війна 24 лютого, звичайно, хочеться затаврувати Ленні Ріфеншталь за позицію «мистецтво поза політикою».

Думаю, вам також буде цього хотітися, але спробуйте зрозуміти цю неоднозначну жіночку.

Про історичні контексти

Величезна перевага «Світла далекої зірки» – саме в історичному підґрунті, яке багато в чому впливало на мотивацію героїв.

Комуністичне панування в Китаї, прихід до влади Гітлера, Друга світова, зміни в кінематографічній політиці у США – кожна з цих історичних подій змінювала життя героїв та примушувала їх робити вибір.

Найцікавішою відтак історією для мене стала лінія китайської емігрантки Бебе, яка нелегально в’їхала до Європи. Тут Аманда Лі Коу демонструє: аполітичність кожного громадянина – прихід до влади людей, від яких тобі доведеться тікати з рідної землі.

Про кіно

Авторка виділила реально багато розділів саме роздумам на тему мистецтва, кіно і його ролі в нашому житті. Для деяких мистецтво – життя, яке вони будуть нести із собою до останнього подиху. Для деяких кіно – лише спосіб для заробітку.

Також у романі чимало згадок та аналізів видатних фільмів: «Блакитний янгол», «У джазі тільки дівчата», «Шанхайський експрес» і т. д. Тому кіномани, які також люблять і літературу, будуть в захваті.

Кому варто прочитати «Світло далекої зірки»?

Я прочитала дійсно сильну та насичену історію. І хоча маю кілька питань щодо сюжету та його побудови, загалом можу точно виділити 3 категорії читачів, яким «Світло далекої зірки» точно сподобається:

Любителям історичного тла. Тут весь сюжет вшивається в історію – гарантовано 100% задоволення.

Фанатам історій з біографічними вкрапленнями. Авторка проробила монументальну роботу над персонажками, їхніми характерами та психологією думок.

Читачам, які люблять насичені історії. У книзі присутні, звичайно, і ліричні відступи, проте загалом «Світло далекої зірки» більше про дії, ніж філософські роздуми. Тому засумувати з романом вам точно не вдасться!