Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.
wishlist
Stary Lev Logo
На жаль, нічого не вдалось знайти за вашим запитом.

Нещодавно на поличках книгарень Старого Лева з'явилась нова книга для підлітків від Наталії Ясіновської – «Несподіване кіно». У цій збірці оповідань життя підлітків химерно переплітаються й утворюють дивні комбінації, а часом нагадують кіно. Втрачена дружба, токсичні стосунки і спроби повернутися до нормального життя… У ній, як і в житті, є місце радості й суму, дружбі й коханню, сумнівам і підтримці. Про те, як зявилась книга та її герої – у розповіді авторки Наталії Ясіновської.

***

Усе почалося з миші. Не живої, а глиняної. Якось у двері подзвонив сусідський хлопець і вручив мені білу глиняну мишу. Певне, у мене був дуже спантеличений вигляд, бо він одразу розповів її історію. Він знайшов цю фігурку у потічку, коли йшов зі школи. Упізнав, що це Маріїна миша, відмив, висушив і приніс нам. Мушу сказати, що моя старша донька Марія була не в захваті від того, що повернулася миша, яку вона вважала потворною і намагалася втопити.

Миша лишилася жити у нас. Щоправда, довелося поселити її в комірчині, щоб не скинули шкодливі коти. А я знала, що маю написати її історію. Згодом вона вийшла в журналі для підлітків «Однокласник» під назвою «Почварка».

Коли це оповідання прочитала моя подруга з донькою, сказала: «А гарно було б, якби ти окремо написала про Дмитра (це він приніс мишу) і Лілю. Мені здається, вийшли б цікаві історії». Спочатку я відмахнулася, але ця ідея засіла у мене в голові. І от уже Дарчина подруга Ліля розповідає мені свою історію, а потім і Дмитро… А потім я чую голоси інших дівчат – Кет і Олі. Стукає й Олег – також хоче вилити свій біль… Ці оповідання ніби й існують окремо, але, наче частинки пазла, складаються в більшу картину, тому в останньому оповіданні я зібрала разом усіх персонажів – подруг, друзів і залицяльників головної героїні Дарки.

До речі, Дарку спочатку, у журнальних публікаціях, звали Марією, бо ж моя донька була прототипом. Але у мене вже була книжка з персонажкою Марією, а також із Мар’яною, яких я теж трохи списувала зі своєї доньки. Та й інші персонажі з «Несподіваного кіно» мають своїх прототипів: Дмитро – наш сусід Джастін, вогненнокоса Кет – подружка доньки Вел (і в неї справді були дуже токсичні стосунки з хлопцем, на щастя, з другої чи третьої спроби вона зуміла-таки поставити крапку і тепер по-справжньому щаслива з іншим), емоційна Оля – Олівія, невпевнена в собі Ліля – Ділан. Мені легше пишеться, коли маю перед очима живу людину, якісь випадково підслухані розмови, побачені ситуації. Звісно, книжкові герої не ідентичні своїм прототипам, часом дуже далеко мене заводять від «оригіналу», по-справжньому оживають у межах тексту. І це прекрасно. Але я дуже люблю підживлювати свої тексти справжніми життєвими ситуаціями, бо вірю, що в житті трапляється таке, що і не вигадаєш навмисне. 

Коментарі

Щоб залишити коментар, необхідно

imageimage