Авторська колонка Мар'яни Савки, головної редакторки

та співзасновниці Видавництва Старого Лева.

Я мрію про повну і остаточну перемогу України над загарбницькою росією. Я мрію, щоб українська перемога звучала у світі як символ справедливості, бо добро перемагає зло не лише в дитячих книжках. Я мрію про цю перемогу як про повноцінне повернення української культури в лоно культури світової, з відновленням нашої значущості, вкраденої росією, яка робила все для того, щоб нас сприймали як маргінальне утворення на задвірках імперії. Я мрію і вірю, що все так і буде. Бо принаймні одна масштабна мрія мого життя здійснилася — Видавництво Старого Лева стало найкращим видавництвом Європи на Болонському книжковому ярмарку.

Шкода, що ви не бачили, як ми (всі семеро з команди) стрибали після оголошення переможця. І кожен з нас вибухав емоціями як за свою персональну перемогу в контексті перемоги всього видавництва. Так воно і працює з перемогою країни. Кожна перемога наших військових — то моя і ваша персональна перемога в контексті прориву цілої країни, бо я, як і кожен з вас, особисто проживаю весь цей вселенський бій світла з темрявою. 

Рівно десять років тому ми приїхали вперше в Болонью. Того року ми вирішили спробувати. Але мали ще трохи замало відваги на самостійне плавання і взяли стенд один на двох, розділили його між нами і видавництвом «Грані Т». 

То був час, коли врятована високою ціною Небесної Сотні українська демократія отримала удар під дих — «зелені чоловічки» захопили Кримський півострів. Залишалося кілька днів до квітневого вторгнення росії на територію України. І то був наш перший досвід споглядання книжкового ярмарку в Болоньї, дотик до спільноти, частиною якої можна було стати, якщо запропонувати їй нові видавничі ідеї, те, що її здивує. В Україні затягнулася зима і стояли високі сніги, а в Болоньї вже все дихало весною і виставка вирувала кольорами книжок та дивовижно красивих стендів. Ми відразу зрозуміли, що це любов назавжди. 

Головне не боятися починати і не намагатися отримати миттєву вигоду і винагороду. Але важливо вміти бачити свій шанс. І от, коли наприкінці 2013-го Романа Романишин та Андрій Лесів прийшло до нас з ідеєю видати книжку «Зірки і макові зернята» і подати її на конкурс Болонського книжкового ярмарку, ми відразу побачили свій шанс і перспективу. Ми повірили в цю книжку і в потребу їхати в Болонью з окремим стендом і були миттєво винагороджені. Книжка потрапила в п’ятірку книг номінації «Opera Prima». Це було магічно. Ми приїхали в березні 2014 року до Болоньї і побачили, що обкладинка нашої книги на всіх рекламних щитах Болонської виставки. На нашому стенді ми зробили оформлення з ілюстраціями з нашої книжки і розмістили карту України, яку, на наше прохання, створили Мізелінські — польські автори видання «Карти». До нашого українського видання, до речі, в польському варіанті України не було. А нам важливо було розмістити цю картку і задекларувати свій протест проти анексії Криму. У тому ж павільйоні було якесь російське картографічне видавництво, на стенді якого ми з жахом побачили карту росії з окремо вирізаним і приліпленим до неї півостровом Крим.

Наша історія в Болоньї доволі унікальна. Бо наступного ж року ми знову отримали нагороду — за книжку «Війна, що змінила Рондо» в номінації «New Horizons». Тепер я можу сказати, що Романа і Андрій створили книгу про війну, яка змінила не лише вигадане місто, а все, увесь світ, і зокрема нас. 

Ми намагалися бути послідовними, щорічно беручи стенд для експозиції наших книг, і завжди писали: «Книги з України», тому що нам було важливо акцентувати на тому, що наші книги не просто книги одного видавництва зі Львова, а книги з України, яка зазвучить і стане видимою для цілого світу. Шкода лише, що ця наша видимість твориться зараз, в страшний час повномасштабної війни з ненаситним російським загарбником.

2019 року ми отримали на Болоньї чергову і особливу нагороду — знову ж із книгами Романи та Андрія. Книги «Я так бачу» та «Голосно. Тихо. Пошепки» отримали перемогу в жанрі non-fiction для дітей. 

Тож перемозі в номінації на найкращого видавця передувала вже чимала історія наших відзнак на Болоньї. 

Цьогорічна виставка в Болоньї ювілейна. 60 років — це чимала традиція для спільноти. І, мабуть, ще почесніше отримати перемогу в ювілейний рік. Важливо, що наш стенд не стояв самотою. Поруч був національний стенд України, організований Українським інститутом книжки, створений за концепцією дитячих малюнків «Я бачу війну». І це було дуже важливо відчувати, чи тепер ми не самотою посеред іноземного безкрайого моря. Поруч — наші колеги з України.

Про Болонью як місто — місто найстарішого університету Європи, місто музики ЮНЕСКО, місто мистецтв, неймовірної архітектури і власне книг можна говорити довго. Так само і про традиції Книжкової виставки в Болоньї, з її 60-річним шляхом. Тільки пандемії вдалося поставити на дворічну паузу цю традицію. І, чесно кажучи, навіть зараз відчутно, що масштаб відчутно зменшився. Однак виставка продовжує вражати і виставковою експозицією, і книгами, і головне — людьми. Для більшості видавців, які приїздять сюди щороку, це як рідний дім, у якому точно побачиш своїх улюблених сусідів.

Мені подобається тут саме цей людський аспект. Тут можна відчути, наскільки важливо в нашій професії залишатися вірним своїм ідеалам, наскільки важлива репутація, почуття міри і смаку. А ще я можу сказати, що видавці дитячих книжок з цілого світу — це люди вільні, розкуті і з чудовим почуттям гумору. Треба було бачити, як після нагородження всі ці кілька сотень людей світу книг, дорослих і часто дуже дорослих, танцювали під музику 80-х, розділяючи зі своїми колегами радість буття людиною, гуманістом, книгарем.  

Мені дуже хочеться вірити, що наш особливий (на жаль, травматичний) досвід проживання війни і спротиву, наш досвід стійкості і витривалості, людської взаємодії в кризовий час, безумовної підтримки заради спільної перемоги, захисту наших базових цінностей свободи і незалежності стане важливим літературним набутком — книжками для дітей і дорослих, які вийдуть всіма мовами світу і волатимуть до людства про найважливіші сенси покарання зла, відновлення справедливості і торжества добра над злом. 

Бо інакше як пояснити дитині, що треба вірити в добро, яке обов’язково переможе.