Коли я приходжу до книжкової крамниці, або бібліотеки, підходячи до полиці «мистецтво», відчуваю, наче її пограбували. Це, звісно, жарт, але, мені стає сумно від усвідомлення, що про кіно і театр дуже мало пишуть, а ще хотілося, аби то були не наукові роботи, значення яких я ніяким чином не зменшую і не знецінюю, мені хотілося би чогось такого, що могли би читати з підліткового віку, з того віку, коли починаєш марити цією професією; як свого часу в мої 16 років «Моє доросле дитинство» Людмили Гурченко, книга, що перевернула моє ставлення до цієї Актриси, і яка розкрила мені закадровий світ кіно. Голлівудські зірки пишуть про те, чого в українському кіно ніколи, от, ніколи не відбувається, і їх досвід і мемуари варто перенести на полицю «фантастика», на мій погляд.

Я мріяла би стояти перед полицею «Мистецтво», розгубившись перед вибором: мемуари якого з українських акторів, режисерів, продюсерів, художників, операторів, сценаристів купувати. 

Але тут виникає болюче питання про відсутність «інституту зірок» в Україні і т. д.  

Як навчити дивитися кіно, як виховати смак, де той світовий кінематограф і де ми – все це питання нашої культури, нашого сьогодення і майбутнього. 

Саме тому, зайшовши в Книгарню Старого Лева до «мистецтва», я миттєво схопила її – «Твоя книга про кіно», бо мріяла, про таку книгу, яку написала Ольга Бірзул. 

Знаючи історію Олі, ця книга для мене безцінна💙💛