Є книжки динамічні, куди хочеться поринати та бігти сторінками. Є історії глибокі, що потребують вдумливого читання та осмислення написаного. Є й третя категорія – comfort reading. Книжки, від яких віє спокоєм, а історії зігрівають душу та запрошують залишитися між розділами навіки.

Так-так, третя категорія – про «Морбакку».

  

Що таке Морбакка?

Морбакка – дім дитинства Сельми Лаґерльоф, першої жінки-Нобелівської лауреатки з літератури. Ця садиба у Вермланді на півдні Швеції стає основою для низки історій про дитинство авторки, а також про часи її батька та діда. Під час прочитання авторка розповідає про створення садиби, її розбудову та часи, коли вся родина була зібрана під дахом Морбакки.

Цікаво, що одна з найпопулярніших книжок Лаґерльоф «Дивовижна подорож Нільса з дикими гусьми по Швеції» багато в чому виросла з дитячих спогадів і переживань Сельми. У 1890 році після смерті батька авторки садибу продали через борги. Це стало ударом для жінки. Протягом 20 років вона мріяла повернути садибу собі. Спойлер: їй це вдалося. Після здобуття Нобелівської премії у галузі літератури заробітки дозволили Сельмі викупити Морбакку назад.

Саме у будинку дитинства авторка почала роботу над мемуарами, які вийшли друком у 1922 році під назвою «Морбакка».

  

Про що ця книжка?

Якщо коротко, про дитинство Сельми Лаґерльоф, проведене у Морбацці. Але водночас розповіді охоплюють набагато ширший часовий проміжок та контекст. Вона розповідає про історію створення садиби, її родичів та згадує родинні подорожі за межі будинку. Особливість «Морбакки» у її щирості та теплоті, що струменіє від кожної розповіді.

Наприклад, про свою важку хворобу, через яку Сельма не могла ходити в дитинстві, авторка пише зворушливо. Ми не дізнаємось причин, але точно будемо знати, як про Сельму дбала її родина та намагалась допомогти доньці наново стати на ноги. Тональність інших історій схожа: вони дуже затишні та добрі. У Морбацці немає простору для жорсткості, злоби та решти негативних проявів.

           

Чи варто читати, якщо я не нічого не знаю про Сельму Лаґерльоф?

До «Морбакки» я не була знайома з творчістю авторки. Враховуючи те, що книжка присвячена її дитинству та особистим спогадам, книжка могла здатись нудною. Проте цього не було. Спогади Сельми – прекрасні історії про родинні зв’язки, зростання, любов та підтримку. Вони не шокують, не змушують гортати сторінки одна за одною. Натомість вони дарують відчуття спокою та тепла. Інколи, погодьтесь, цього також не вистачає.

На мою думку, «Морбакку» варто читати тим, хто втомився від тривог зовнішнього світу та хоче чкурнути до іншої реальності. Сельма Лаґерльоф проведе вас сторінками цієї книжки, міцно тримаючи за руку, та подарує ностальгію за дитинством.