Між Плутоном і Сонцем: 9 цікавих фактів про планети Сонячної системи
Старий Лев
12.04.2018
12 квітня увесь світ відзначає Міжнародний день польоту людини в космос. З цієї нагоди ми зібрали для вас кілька цікавинок про планети Сонячної системи (деякі більш дослідженні, інші – менш), про які ви могли й не знати.
Усі факти подано зі серії книг відомого астрофізика Стівена Гокінґа та його доньки Люсі Гокінґ про Джорджа і його космічні пригоди.
Венера
Венера — друга планета від Сонця й шоста за величиною у Сонячній системі.
Венера — найяскравіший об’єкт на небі після Сонця й Місяця. Названа на честь давньоримської богині краси, Венера відома людству ще з доісторичних часів. Давньогрецькі астрономи думали, що це дві зірки: вранішня зоря— Фосфорус і вечірня — Гесперус, аж поки грецький філософ і математик Піфагор не дійшов висновку, що насправді це один і той же об’єкт.
Рік на Венері коротший за тамтешній день! Венера обертається дуже повільно, тому її оберт довкола Сонця триває менше, ніж оберт довкола власної осі.
Венеру часто називають близнючкою Землі. Вона має практично такий самий розмір, масу й хімічний склад, що й наша планета... Але на Венері усе зовсім інакше, ніж на Землі. Там дуже густа, токсична атмосфера, що складається здебільшого з двоокису вуглецю і хмар сірчаної кислоти. Ці хмари такі щільні, що утримують в собі тепло, і через це Венера — найспекотніша планета в Сонячній системі: температура на її поверхні сягає 470 градусів за Цельсієм — у такій спеці навіть свинець розтанув би. Атмосферний тиск — у дев’яносто разів більший, ніж на Землі. Якби ви стали на поверхню Венери, то відчули б такий самий тиск, як на дні найглибшого океану на Землі.
Щільні хмари на Венері не тільки утримують тепло. Вони ще й відбивають сонячне світло — ось чому планета так яскраво світиться на нічному небі. У минулому на Венері, ймовірно, були океани, але вода випарувалася внаслідок парникового ефекту й зникла з планети.
Марс
Марс — четверта від Сонця планета.
Марс — кам’яниста планета із залізним ядром. Між ядром та червоною корою пролягає товстий шар каменю. На Марсі дуже розріджена атмосфера, що складається здебільшого з двоокису вуглецю (95,3%), у якій неможливо дихати. Середня температура на Марсі вкрай низька: близько -60° C.
На поверхні Марса є найбільші у Сонячній системі вулкани. Найколосальніший з них має назву Олімп. Він займає дископодібну ділянку завширшки 648 кілометрів і має 24 кілометри заввишки. Найбільший вулкан на Землі — на Гаваях. Він зветься Мауна-Лоа і сягає у висоту 4,1 кілометра над рівнем моря. Проте якщо рахувати від його підніжжя на дні океану, то висота цього вулкана становить 17 кілометрів.
На Марсі є атмосфера, а отже, й погода — дуже схожа на ту, яка панувала б на Землі, якби наша планета була суцільною крижаною пустелею. Там часто вирують піщані бурі й гігантські штормові циклони з водно-льодовими хмарами, які охоплюють територію у десять разів більшу за площу Великої Британії.
Юпітер
Юпітер — п’ята від Сонця планета.
Юпітер – невелике (порівняно із загальним розміром планети) кам’яне ядро, оточене шаром рідкого металу, який — зі збільшенням висоти — поволі перетворюється на рідкий водень. Ця рідина, своєю чергою, переходить в атмосферу, що складається з газоподібного водню. Попри те, що Юпітер більший за Сатурн, він має схожий хімічний склад. Велика червона пляма на поверхні Юпітера — гігантський ураган, що триває уже понад триста років (уперше його спостерегли 1655 року), а може, й набагато довше. Площі Великої червоної плями вистачило б, щоб двічі огорнути всю Землю. Швидкість вітру на Юпітері сягає до 1 000 км/год.
Сатурн
Сатурн — шоста від Сонця планета.
Сатурн – гаряче, кам’яне ядро, занурене в шар рідкого металу, який оточений рідким воднем і гелієм. Далі — атмосфера, в якій було зафіксовано вітри, що віють зі швидкістю до 1 795 км/год. Для порівняння: найсильніший вітер, зафіксований за всю історію людства на Землі, віяв зі швидкістю 371,68 км/год на горі Вашингтон, штат Нью-Гемпшир, США, 12 квітня 1934 року. Вважається, що всередині торнадо швидкість вітру може сягати понад 480 км/год. Та хоч яку спустошливу дію мають ці вітри, супроти вітрів на Сатурні вони дуже повільні.
Плутон
Плутон - найбільша відома карликова планета Сонячної системи.
До серпня 2006 року вважалося, що довкола Сонця обертається дев’ять планет: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон. Ці дев’ять небесних тіл існують, звісно ж, і досі, проте в серпні 2006 року Міжнародний астрономічний союз вирішив більше не називати Плутон планетою. Тепер його звуть карликовою планетою.
Річ у тім, що змінилося саме визначення планети. Тепер космічний об’єкт може називатися планетою, якщо він відповідає трьом вимогам:
1) рухається орбітою навколо Сонця;
2) настільки масивний, що набув сферичної форми під дією власної сили тяжіння, — і не втратить цю форму в майбутньому;
3) його сила тяжіння притягнула до себе практично все, що перебуває у космосі поряд із цим об’єктом — так, що на шляху, яким він рухається довкола Сонця, немає жодних перешкод.
Згідно з новим визначенням, Плутон більше не вважають планетою. Чи рухається він орбітою довкола Сонця? Так. Чи має він сферичну форму і не втратить її у майбутньому? Так. Чи очистив він собі шлях довкола Сонця? Ні. На його орбітовій траєкторії чимало брил. Отож Плутон втратив статус планети, перетворившись на карликову планету, — саме через те, що «не виконав» третьої вимоги.
Коментарі
Щоб залишити коментар, необхідно