«На щастя, життю надають сенсу багато речей, Вільмо. Пам’ятай про це. Добро приходить через біль, світло пробивається крізь темряву, по-іншому ніяк».

Ґюдрун Скреттінґ – норвезька письменниця, відома як авторка багатьох книг для дітей та дорослих. Вона отримала чимало нагород, а ще Ґюдрун є професійною музиканткою, можливо, саме тому книга «Три чоловіки для Вільми» є такою мелодійною, резонуючою в серцях кожного читача…

Цьогоріч роман «Три чоловіки для Вільми» побачить світ п’ятьма іноземними мовами, і саме українське видання вже готове потішити читачів атмосферністю, теплотою, глибиною та залишити незабутні хвилини у пам’яті після його прочитання.

І хоч сюжет книги досить нетиповий, адже тут тісно існує поєднання драматичних моментів з чорним гумором, ніякових ситуацій і глибинних почуттів героїв. Але саме ці несподівані поєднання і розкривають всі грані книги, саме завдяки цьому вона стає щемкою, глибокою, цікавою.

Головній героїні, Вільмі Ваєрьод, 35 років, вона самотня вчителька гри на фортепіано. Колись жила з тіткою, але вже з 18 років живе сама, без чоловіків. Понад усе любить системність, порядок.

«У мене немає ні співмешканців, ні близьких друзів, і в цьому нічого дивного не вбачаю… Насамперед вдома я звикла до тиші. А також до певної відсутності емоцій ,достатньої відстані між мною та іншими, між «тоді» та «тепер». А ще – до порядку, аби все було на своєму місці і щоб все траплялося у свій час, бо до цього можна було б добре та безпечно призвичаїтися».

І жила так собі Вільма у страхах та самоті, аж поки одного дня до її будинку не прийшли два чоловіки: священник і патологоанатом, які повідомили про смерть батька Вільми, якого вона ні разу  в житті не бачила і навіть не думала про його існування. А також чоловіки віддають жінці листи батька, які знайшли при ньому і адресовані їй. Саме звідси історія героїні починає набувати кольорів, відчуттів…

Вільма починає щодня заглиблюватися у історію свого батька, матері, родини саме з цих листів. Вона читає щодня по одному листу від батька, як він і прохав. Ці листи стають як такий собі різдвяний календар для жінки. Вона дізнається про сильне кохання батьків, Марії та Фредріка, чому вони не могли бути разом, чому врешті-решт батько ніколи не дізнався про свою доньку, Вільму Ваєрьод, а вона про нього...

Поступово читаючи книгу, ви також зможете відчути глибину кохання, яке так необхідне всім.

«Марія була музикою. Пам’ятаю, як тоді подумав: я можу почути її душу. І у тій душі немає місця для болю. Навіть якщо його там шукатимуть все життя».

«Сила тяжіння має обмежений вплив на людей, коли вони закохані».

«Сніг у черевиках перетворився на воду. Живуча. І результат взаємної любові двох».

Не хочу розповідати вам про всі сюжетні лінії, повороти, глибинні моменти книги. Спойлерити, так би мовити, тут ні до чого. Просто це та книга, яка змусить вас замислитися, згадати, поміркувати про своє, а також відчути палітру почуттів героїв книги.

Людським вчинкам важко знайти пояснення, життя часто підкидає несподіванки, випадкові події і зустрічі перевертають все з ніг на голову, але «варто зосереджуватися і зберігати лише хороше, а решті дозволити плисти своєю течією».

Три чоловіки і листи від батька змінять життя головної героїні докорінно, а ви зможете насолодитися сповна цією важкою і водночас легкою книгою, після прочитання якої отримаєте багато роздумів та вражень. А всім нам раджу вже сьогодні і зараз керуватися у житті словами одного з найголовніших чоловіків Вільми:

«Пообіцяй мені у цю мить, поки ти на землі, що бігатимеш по траві, співатимеш, кохатимеш, слухатимеш прекрасну музику. Що ти не будеш боятися. Ні, відчини двері, запали світло, збережи кохання ,якщо знайдеш його…Зроби світ бодай на краплю кращим. Лише на міліметр. У свій унікальний спосіб».